Вільнодумство
Вільноду́мство, вільноду́мання (англ. freethinking) — течія суспільної думки, що відкидає релігійні заборони на раціональне осмислення догматів віри і відстоює волю розуму в пошуках істини[1]; різноманітні форми критичного ставлення до релігії, як з позицій різних суспільних практик (наука, філософія), так і в межах певної релігійної традиції (критика окремих ідей, догматів, обрядів тощо)[2].
Історично виявлялось у різних формах: як релігійний скептицизм, антиклерикалізм, деїзм, пантеїзм, атеїзм[3], богоборство, єресь, інакомислення[2]. Могло нести різну ціннісну орієнтацією (від гуманізму до нігілізму), проявлялося на різних рівнях (стихійному, буденному та теоретичному).
Історія[ред. | ред. код]
Термін «вільнодумство» запровадив в XVIII ст. після публікації трактату англійський деїст Джон Е. Коллінз[en] «Роздуми про вільнодумство» (1713) (англ. «A Discourse of Freethinking, occasioned by the Rise and Growth of a Sect called Freethinkers») як альтернатива релігійній нетерпимості, церковному авторитаризму та догматизму, опозиція всьому віджилому, консервативному. Філософ стверджував, що вільнодумство — право, яке не може і не повинно бути обмежене, оскільки є правдивим засобом досягнення істини, сприяє благополуччю суспільства.[2]
У XIX столітті концепції вільнодумства поширилися в Європі та Північній Америці. У 1881 році у Великій Британії був заснований журнал The Freethinker (укр. Вільнодумний).
Характеристика[ред. | ред. код]
Упродовж усього культурно-історичного розвитку людства поряд із міфологічними, релігійними, філософськими уявленнями існували також і різні форми їх критичного сприйняття.
Вільнодумство як частина світогляду, що стверджує незалежність людини від релігії та церкви, є елементом не лише індивідуальної, а й суспільної свідомості.
Сучасне вільнодумство доволі успішно інкорпорується у поліконфесійну дійсність. Виникають нові релігії, нові релігійні рухи та відповідні їм форми вільнодумства, що віддзеркалюють можливості, гнучкість і право розуму на критичні, толерантні рефлексії релігійних феноменів.[2]
Організації[ред. | ред. код]
- В 1880 засновано «Всесвітню спілку вільнодумців»[4],
- в 1952 «Міжнародний гуманістичний і етичний союз».
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Садові братки (фіалка Віттрока) вважається символом вільнодумства.[5]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вільнодумство // БСЭ.
- ↑ а б в г О. І. Предко. Вільнодумство // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
- ↑ Вільнодумство // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 46-47.
- ↑ Всесвітня спілка вільнодумців // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- ↑ A Pansy For Your Thoughts. Архів оригіналу за 26 квітня 2013. Процитовано 18 січня 2014.
Література[ред. | ред. код]
- А. Колодний. Вільнодумство // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Климов В. В. Скептицизм й інакодумання як інтелектуальний поступ. Релігієзнавчий аспект. Київ : Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, 2013. 648 с.
- Предко О. І. Феномен релігійної віри: сенсожиттєвий вимір // Наукові праці. Серія: Філософія. 2017. Т. 300. № 288. С. 44–48.
- Robertson J. M. A Short History of Freethought, Ancient and Modern. London : Wentworth Press, 2016. 470 р.
Посилання[ред. | ред. код]
- Вільнодумство [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.]; Вільнодумство народне [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
|
