Вільне (Охтирський район)
село Вільне | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Сумська область |
Район | Охтирський район |
Громада | Великописарівська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA59040030030074236 |
Облікова картка | Вільне |
Основні дані | |
Засноване | 1640 |
Населення | 991 |
Поштовий індекс | 42820 |
Телефонний код | +380 5457 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°25′40″ пн. ш. 35°23′14″ сх. д.H G O |
Середня висота над рівнем моря | 117 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 42820, Сумська обл., Великописарівський р-н, с. Вільне, вул. Сумська |
Сільський голова | Іншин Григорій Єгорович |
Карта | |
Мапа | |
Ві́льне (до кінця XVII ст. місто Вольний) — село в Україні, у Великописарівській громаді Охтирського району Сумської області. Площа — 794,3 га. Населення становить 991 особу. Колишній орган місцевого самоврядування — Вільненська сільська рада, якій належали також села Їздецьке, Широкий Берег, Станичне, Шурове, Дружба.
Географія[ред. | ред. код]
Село Вільне розташоване на правому березі річки Ворскла, вище за течією примикає село Стрілецька Пушкарка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Сидорова Яруга, на протилежному березі село Ямне.
Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.
Село розташоване на автотрасі Т 1901 Харків — Суми (від обох на відстані 100 км). Відстань до Великої Писарівки — 7 км. Село розташоване в лісостепу, на правому березі річки Ворскла.
Історія[ред. | ред. код]
- Місто Вільний або Вільне, як фортеця на Бєлгородській лінії укріплення, було побудовано в 1640 році. У період визвольної війни з поляками воєводи Вільного уважно стежили за тим, що відбувалося в Україні і про це повідомляли Москву. У 1709 році в місті Вільне зробив зупинку московський цар Петро І, оглянув фортецю, зробив ряд зауважень. Також у Вільне приїздили учений дипломат і полководець Я. В. Брюс, 18 — річний син Петра І — Олексій.
- В кінці XVII ст. оборонну лінію було перенесено на південь, і місто втратило значення опорного пункту.
- У XVIII ст. слобода Вільне належала до Охтирського слобідського козацького полку, була осередком воєводської канцелярії; після 1765 р. перетворилася на центр комісарства. За даними на 1779 р. Вільне — слобода (містечко) Богодухівського повіту Харківського намісництва, населення якої становили 1217 осіб (1184 однодворці, 25 власницьких підданих, 5 селян, 3 цигани).
- За даними 1864 р., Вільне — казенна слобода Богодухівського повіту Харківської губернії, що мала 1 церкву, училище, 4 ярмарки, 369 дворів; мешканців — 1122 чоловічої статі і 1092 жіночої статі. Наприкінці XIX століття відкрилася також лікарня, кількість населення зросла до 4000 осіб. Паралельно з назвою «Вільне» побутувала інша назва слободи — «Козацьке».
- Радянська окупація встановлена в 1917 році. В ХХ ст. село Вільне ввійшло до Сумської області . Близько 500 чоловік воювали на фронтах Другої світової війни , 382 із них загинуло та пропало безвісти . За визволення с. Вільне в серпні 1943 року загинуло 16 солдатів, на їх честь споруджено пам'ятник . Також встановлено пам'ятник і викарбувані імена всіх воїнів — односельців, які не повернулися з фронту.
- Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках.
Сьогодення[ред. | ред. код]
На території сільської ради працюють два приватні сільськогосподарські підприємства «Вільне» і «Рассвєт», фермерське господарство «Артеміда», Вільненський навчально — виховний комплекс, Вільненський будинок культури, Їздочанський досуговий об'єкт, два відділення поштового зв'язку, шість торгових точок приватних підприємців. До 1995 року в с. Їздецьке працював цегельний завод.
Приватні сільськогосподарські підприємства займаються вирощуванням зернових культур, соняшника, кукурудзи, цукрових буряків. В галузі тваринництва в приватних підприємствах утримується велика рогата худоба, займаються виробництвом молока і м'яса.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- «Ямний» — гідрологічний заказник місцевого значення (у складі Гетьманського НПП).
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Вільне [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
|
|