Вільна журналістика
Вільна журналістика — поле діяльності вільних журналістів, які працюють на кількох замовників, самі шукають замовників і сплачують податки.[1]
Вільні журналісти належать до представників вільних професій. Протилежністю до вільного журналіста є офіційно працевлаштований журналіст.
За оцінками Німецької спілки журналістів у 2003 році в ФРН нараховувалося приблизно 22 500 вільних журналістів із загальної кількості в приблизно 60 000 журналістів,[2] з яких кожен другий хотів би працювати на штатній посаді.[3]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вільна журналістика // Журналістика та медіа : Довідник / Зіґфрід Вайшенберґ, Ганс Й. Кляйнштойбер, Бернгард Пьорксен / Перекл. з нім. П.Демешко та К.Макєєв; за загал. ред. В.Ф. Іванова, О.В. Волошенюк. — К. : Центр Вільної Преси, Академія Української Преси, 2011. — 529 с., Сторінка 50.
- ↑ Bausch, Manfred (2003): Journalistinnen und Journalisten. Herausgegeben von der Zentralstelle fur Arbeitsvermittlung der Bundesanstalt fur Arbeit, Bonn.
- ↑ Grass, Bernd (1998): Arbeitsbedingungen Freier Journalisten. Bericht zur Umfrage unter Mitgliedern des DJV (unveroff. Man.), Saarbrucken.
Посилання[ред. | ред. код]
- Як стати «вільним» журналістом. Процитовано 23 грудня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Вільна журналістика // Журналістика та медіа : Довідник / Зіґфрід Вайшенберґ, Ганс Й. Кляйнштойбер, Бернгард Пьорксен / Перекл. з нім. П.Демешко та К.Макєєв; за загал. ред. В.Ф. Іванова, О.В. Волошенюк. — К. : Центр Вільної Преси, Академія Української Преси, 2011. — 529 с., Сторінки 50–54.
 | Це незавершена стаття про журналістику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |