Вільгельм Штекель

Вільгельм Штекель
Wilhelm Stekel
Народився25 березня 1868(1868-03-25)
Бояни,Чернівецька область
Помер25 червня 1940(1940-06-25) (72 роки)
Лондон, Велика Британія
·інтоксикація[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняҐолдерс-Ґрін (крематорій)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаАвстро-Угорщина, Австрія, Велика Британія
Діяльністьпсихолог, лікар, психоаналітик, психіатр Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВіденський університет
Галузьпсихіатрія
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдокторський ступінь[1]
ВійнаПерша світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдяки:автор терміна парафілія
У шлюбі зMalvine Stekeld[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиÉric-Paul Stekeld Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Вільгельм Штекель у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Вільгельм Штекель (англ. Wilhelm Stekel; 18 березня 1868, Бояни — 25 червня 1940, Лондон) — австрійський психіатр і композитор — самоук, один із піонерів психоаналізу, винахідник терміна «парафілія».

Велику роль у створеному Вільгельмом Штекелем активному психоаналізі грає ефект раптовості, бо саме через те інтерпретації робляться активніше. Також для підходу Штекеля є характерною опора безпосередньо на інтуїцію. Штекель твердо дотримувався теорії Едипового комплексу і невпинно підкреслював роль несвідомих процесів у виникненні невротичних розладів. Завдяки дослідженням і працям Штекеля психоаналітична короткострокова терапія збагатилася новими знаннями[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Штекель пішов з життя добровільно в 1940 році через тяжку хворобу, прийнявши велику дозу аспірину.

Творчість

[ред. | ред. код]

Вільгельм Штекель відрізнявся поміж інших науковців свого часу величезною літературною плодючістю. Як приклад — праця Штекеля під назвою «Розлади в життя потягів і афектів» (Stekel, 1908) складається з десяти томів.[4]

Для Вільгельма Штекеля незаперечним авторитетом серед колег був Зигмунд Фрейд, але той часто публічно критикував активну техніку Вільгельма Штекеля, де він легковажно використовував мало аргументовані інтерпретації несвідомих мотивів.[5]Розбіжності між позиціями Штекеля і Фрейда незабаром стали настільки непереборними, що Штекель, слідом за науковцем Альфредом Адлером, був змушений покинути членство у Віденському психоаналітичному товаристві.[3]

У 1911 році Вільгельм Штекель опублікував головну наукову працю свого життя — «Мова сновидінь». У ній Штекель розвинув свою теорію символів. Книга мала вирішальний вплив на формування психоаналізу.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Find a Grave — 1996.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118617605 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б 3.2. Вильгельм Штекель. Психоанализ [Введение в психологию бессознательных процессов]. psy.wikireading.ru (рос.). Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 6 липня 2018.
  4. ↑ Эрнест, Джонс. Вильгельм Штекель (1868–1940) - Жизнь и творения Зигмунда Фрейда. www.e-reading.club. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 6 липня 2018.
  5. ↑ Sceptic-Ratio. Вильгельм Штекель. sceptic-ratio.narod.ru. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 6 липня 2018.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вільгельм_Штекель