Вільгельм Крініус
Вільгельм Крініус | |
---|---|
![]() | |
Народився | 2 грудня 1920 ![]() Каллеталь, Ліппе, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина ![]() |
Помер | 26 квітня 1997 (76 років) ![]() Штур, Діпгольц, Нижня Саксонія, Німеччина ![]() |
Країна | ![]() ![]() |
Діяльність | льотчик, військовослужбовець ![]() |
Знання мов | німецька ![]() |
Учасник | Друга світова війна ![]() |
Роки активності | з 1940 |
Військове звання | Лейтенант |
Нагороди | |
Вільгельм Крініус (нім. Wilhelm Crinius; 2 грудня 1920, Каллеталь — 26 квітня 1997, Штур) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, лейтенант резерву люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
В січні 1940 року вступив в люфтваффе. Після закінчення льотної школи в лютому 1942 року зарахований в 3-у ескадрилью 53-ї винищувальної ескадри, дислокованої на Сицилії. В березні-квітні 1942 року здійснив близько 60 бойових вильотів в район Мальти. В травні 1942 року його група була перекинута на Східний фронт. Брав участь у боях під Воронежем, Орлом та Старим Осколом. Свої перші 2 літаки збив 9 червня 1942 року в районі Курська, а 8 липня збив 2 двомоторні бомбардувальники в районі Воронежа. 23 червня протягом одного дня збив 4 літаки. 12 серпня на його рахунку були 27 збитих літаків, а до 27 серпня — вже 49 (серед яких була 1000-на перемога льотчиків ескадри). Учасник боїв під Сталінградом. 22 вересня кількість його перемог досягла 100. В листопаді 1942 року група була перекинута в Туніс. Брав участь у боях у Північній Африці та на Сицилії, де в одному бою збив 2 «Спітфайри» (його загальний рахунок досяг 102 перемог). 13 січня 1943 року його літак (Bf.109G-2/R1) був підбитий і впав у море в районі мису Боне біля узбережжя Тунісу. Крініус був тяжко поранений, а через добу його надувний човен помітили французи і взяли Крініуса в полон.
Всього за час бойових дій вчинив приблизно 400 бойових вильотів і збив 114 літаків противника, з них 100 радянських і 14 над Сицилією та в Північній Африці.
- Унтерофіцер (1 квітня 1942)
- Фельдфебель (1 вересня 1942)
- Лейтенант резерву (вересень 1942)
- Нагрудний знак пілота
- Авіаційна планка винищувача
- в бронзі (30 березня 1942)
- в сріблі (29 квітня 1942)
- в золоті (18 серпня 1942)
- Залізний хрест
- 2-го класу (30 квітня 1942)
- 1-го класу (25 червня 1942)
- Почесний Кубок Люфтваффе (9 вересня 1942)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям (№ 127; 23 вересня 1942) — отримав 2 нагороди одночасно за 100 повітряних перемог.
- Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
- Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- KUROWSKI, F., Knight's Cross Holders of the Afrikakorps, Schiffer Publishing Ltd., Atglen, United States, 1996.
- OBERMAIER, E., Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Hoffmann, 1989.
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
- Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001