Віллі Велленс

Ф
Віллі Велленс
Особисті дані
Народження 29 березня 1954(1954-03-29) (70 років)
  Діст, Бельгія
Громадянство  Бельгія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1972–1974 Бельгія «Льєрс» 30 (6)
1974–1978 Бельгія «Моленбек» 130 (40)
1978–1981 Бельгія «Стандард» (Льєж) 69 (16)
1981–1986 Бельгія «Брюгге» 154 (56)
1986–1989 Бельгія «Беєрсхот» 97 (25)
1989–1990 Бельгія «Кортрейк» 28 (3)
1991–1993 Бельгія «Серкль» 60 (0)
1993–1994 Бельгія «Мехелен» 17 (5)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1976–1981 Бельгія Бельгія 7 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Віллі Велленс (фр. Willy Wellens, нар. 29 березня 1954, Діст) — бельгійський футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Виступав, зокрема, за клуби «Стандард» (Льєж), «Брюгге» та «Беєрсхот», а також національну збірну Бельгії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1972 року виступами за команду «Льєрс», в якій провів два сезони, взявши участь у 30 іграх чемпіонату.

1974 року Велленс перейшов у «Моленбек», з яким у першому ж сезоні став чемпіоном Бельгії[1]. У Кубку УЄФА 1976/77 команда з Велленсом змогла дійти до півфіналу, поступившись там іспанському «Атлетіку Більбао». Він продовжував грати за клуб до 1978 року, коли команда поступово стала менш успішною.

У 1978 році Велленс перейшов до «Стандарда» (Льєж), одного з бельгійських грандів. У 1980 році «Стандард» посів друге місце, а в 1981 році здобув Кубок та Суперкубок Бельгії. Того ж року «Стандард» зміг дійти до чвертьфіналу Кубка УЄФА 1980/81, де програв західнонімецькому «Кельну». Всього Велленс відіграв за команду з Льєжа три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Стандарда», був основним гравцем команди.

1981 року Велленс уклав контракт з клубом «Брюгге». У своєму першому сезоні команда посіла лише 15 місце в чемпіонаті, але з приходом тренера Георга Кесслера команда досягла кращих результатів, посівши п'яте і третє місця відповідно. У 1983 році команда програла у фіналі Кубка «Беверену». Команда також досягла успіху з приходом нового тренера Генка Говарта, ставши віце-чемпіоном в 1985 і 1986 роках, а в 1986 році також здобула Кубок Бельгії після перемоги у фіналі з рахунком 3:0 над клубом «Серкль Брюгге». На європейському рівні команда була менш успішною і щоразу вилітала в першому чи другому раунді. Загалом у складі клубу Віллі провів п'ять років своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Брюгге» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди і був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,36 гола за гру першості.

З 1986 року півзахисник три сезони захищав кольори клубу «Беєрсхот», після чого по сузону провів у клубах «Кортрейк» та «Моленбек».

Згодом з 1991 по 1993 рік грав у складі «Серкля»[2], а завершив ігрову кар'єру у друголіговій команді «Мехелен», за яку виступав протягом 1993—1994 років. Загалом Велленс провів 596 ігор у вищому дивізіоні, що є другим результатом за кількістю ігор, яку будь-коли грав гравець у першому бельгійському дивізіоні. Лише Раймонд Момменс виступив краще з 613 матчами. У всіх цих матчах Велленс забив 166 голів.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

22 травня 1976 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Бельгії у відбірковому матчі чемпіонату Європи 1976 проти Нідерландів (1:2)[3]

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1980 року в Італії, де разом з командою здобув «срібло», але на поле на турнірі не виходив.

Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 6 років, провів у її формі 7 матчів[4].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Моленбек»: 1974/75
«Стандард» (Льєж): 1980/81
«Брюгге»: 1985/86
«Стандард» (Льєж): 1980

Примітки[ред. | ред. код]

  1. RWDM - Belgisch kampioen 1974-1975 - Alan's RWDM. alanbreugelmans.be. 11 серпня 2020. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 11 грудня 2022.
  2. Wellens Willy. scarlet.be. Процитовано 11 грудня 2022.
  3. Belgium vs Netherlands, 22 May 1976,. eu-football.info (англ.). Процитовано 11 грудня 2022.
  4. Willy Wellens. static.rbfa.be. Процитовано 11 грудня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]