Вікторія (парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва)
 | |
| 48°46′31″ пн. ш. 27°41′50″ сх. д. / 48.77527778° пн. ш. 27.69722222° сх. д. | |
| Країна |  Україна  |
|---|---|
| Розташування | Вінницька область, Могилів-Подільський район, Мурованокуриловецька селищна громада |
| Найближче місто | с. Котюжани |
| Площа | 11 га |
| Засновано | 1995 р. |
| Оператор | Котюжанська сільська рада |
| Статус: | парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва |
  Вікторія (парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва) (Вінницька область) | |
 | |
 Вікторія у Вікісховищі | |
Вікторія — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, розташований на території с. Котюжани Мурованокуриловецької громади Могилів-Подільського району Вінницької області. Оголошений відповідно до Розпорядження Вінницької облдержадміністрації від 22.12.95 р. № 200. Охороняється старовинний парк на схилах р. Лядова, де зростає близько 60 видів дерев.
В Котюжанах спочатку була одноповерхова садиба, яка будувалась в 1885 році. На початку XX століття місцеву садибу придбав відставний царський генерал Ценін, але прожив в ній він не довго. В 1910 році, під час селянських заворушень садиба була спалена. Вже вдова генерала — Е. Ценіна, в 1912 році, відбудовує спалений палац і в реестрах архітектурних пам'яток вона фігурує під назвою «садиба Ценіної». Автором проекту був відомий петербурзький архітектор Оскар Мунц.
За радянських часів садиба була передана під дитячий інтернат, що власне і врятувало її від руйнування. Зберігся парк, який хоч і втратив багато зі своєї первісної краси, але все ще справляє дуже приємне враження. Збереглися декілька деталей оформлення парку, наприклад, камінний стіл.
 | «Старий фруктовий сад та великий парк спускаються до Лядової. Місцевість цілковито казкова, неначе призначена для пейзажного парку. М'який скат переходить в байрак — крутий, урвищний, одягнений камінням й густим чагарником. Всюди б'ють джерела з дивної чистоти смачною водою. Над шумним водограєм височіє, спираючись на скелю, романтичний триарковий міст-віадук, з котрого видно каньйон, куди спадають води річки — притоки Лядови, здається ще глибшим, таємничішим — весь в зелені, цівках потічків, в невгамовному пташиному щебетанні.»[1] |  |
- ↑ Дмитро Малаков, «По восточному Подолью»
- Заповідні об'єкти Вінниччини. — Вінниця: Велес, 2005. — 104 с.+ 28 с. іл.
- Дмитрий Малаков «По восточному Подолью», 1988