Вікова структура населення України

Для сучасної[коли?] демографічної ситуації характерне поступове старіння населення України. Внаслідок постійного зниження народжуваності впродовж останнього століття, частка дітей знизилась з приблизно 40% на початку XX ст. до 15% на початку XXI ст. Частка працездатного населення змінювалася повільно і коливалась у межах   60% —  62%. Натомість, зі збільшенням тривалості життя і зниженням смертності, спостерігалося зростання частки населення старше 60 років  — від 3-4% на початку XX ст. до 21% на початку XXI ст.

Статево-вікові піраміди[ред. | ред. код]

Статево-вікові піраміди населення України
1897* 1926* 1939* 1959
1989 2001 2014 2020

Вікова структура населення[ред. | ред. код]

В Україні спостерігаються відмінності у віковій структурі населення між різними регіонами. Станом на 1 січня 2009 року найбільш молоде населення було характерне для Закарпатської (середній вік — 36,2 роки), Рівненської (36,7), Волинської (37,3) областей. Закарпатська та Рівненська області — єдині в Україні, в яких кількість дітей до 15 років перевищує кількість осіб, старше працездатного віку. Найстаріше населення — у Чернігівській області (середній вік 42,7 роки), Донецькій, Сумській (41,7), Луганській (41,6).

Віковий склад
постійного населення
станом на 1 січня 2022[1]
Вік чисельність Частка
0—14 6 119 900 14,9%
15—64 27 646 700 67,4%
>65 7 231 100 17,6%
Всього 40 997 700 100,00%
Чисельність українського населення на 1 січня 2022 році

Динаміка частки вікових груп у населенні, %

Осіб віком 1897 1926 1939 1959 1970 1979 1989 2001 2010 2012 2014
0—14 років ~41.0 37.2 33.0 26.0 24.9 21.5 21.6 16.5 14.2 14.4 14.8
15—59 років ~55.5 56.6 61.2 63.5 61.2 62.8 60.4 62.1 65.1 64.4 63.6
понад 60 років ~3.5 5.8 6.3 10.5 13.9 15.7 18.0 21.4 20.7 21.2 21.6
Частка українців, росіян та інших національностей серед різних вікових груп за даними перепису 2001 року

Постаріння населення найхарактерніше для областей центральної України та Донбасу. У Чернігівській, Сумській, Полтавській областях особи старше працездатного віку становлять 27—30%, а середній вік коливається в межах 41—43 років. Найбільше старіння характерне для сільських районів цих областей. В областях Донбасу спостерігається найнижча частка дітей — 12—13%.

Віковий склад населення України станом на 1 січня 2013, %[1]
молодше
працездатного віку
працездатного віку старше
працездатного віку
Автономна Республіка Крим 14,9 70,4 14,7
Вінницька область 14,9 68,1 17,0
Волинська область 19,0 68,2 12,8
Дніпропетровська область 14,1 70,2 15,7
Донецька область 12,6 70,4 17,0
Житомирська область 15,8 68,1 16,1
Закарпатська область 19,1 69,8 11,1
Запорізька область 13,5 70,7 15,8
Івано-Франківська область 16,7 69,5 13,8
Київська область 14,9 69,8 15,3
Кіровоградська область 14,3 68,7 17,0
Луганська область 12,3 71,4 16,3
Львівська область 15,7 70,0 14,3
Миколаївська область 14,7 70,7 14,6
Одеська область 15,5 70,5 14,0
Полтавська область 13,2 69,9 16,9
Рівненська область 19,7 68,2 12,1
Сумська область 12,7 70,8 16,5
Тернопільська область 15,7 69,0 15,3
Харківська область 12,6 72,2 15,2
Херсонська область 15,1 70,5 14,4
Хмельницька область 15,1 68,5 16,4
Черкаська область 13,4 69,1 17,5
Чернівецька область 16,7 69,7 13,6
Чернігівська область 12,9 68,4 18,7
місто Київ 14,1 73,3 12,6
Севастополь (міськрада) 14,3 70,3 15,4
Україна 14,6 70,2 15,2
Вікова структура населення (на 1 січня 2013 року)
Населення віком 0—14 років Населення віком старше 65 років Відношення кількості населення 0—14 років
до кількості населення старше 65 років
Відношення кількості населення 0—14 років
до кількості населення старше 60 років

Середній вік[ред. | ред. код]

За 1989-2013 рр. середній вік населення збільшився з 80,5 до 86,5 . Особливо швидко цей процес протікав серед міського населення, де середній вік збільшився на 5,6 років, з 80,8 до 84,4, тоді як серед сільського лише на 0,9 років — з 80,8 до 81,7.[1]

Середній вік жінок у 2013 році становив 86,9 р. ,чоловіків — 82,7 р., що пов'язано з вищою смертністю та нижчою тривалістю життя серед чоловічого населення.[1]

Середній вік населення, років[2][1]
населення 1989 1991 1993 1995 1997 1999 2001 2003 2005 2007 2009 2011 2015 2021
міське 34,8 35,2 35,5 36 36,6 37,2 37,9 38,5 39 39,4 39,7 40,1 40,7 42,3
сільське 39,8 39,8 39,8 39,8 39,8 40 40,1 40,3 40,6 40,7 40,8 40,8 40,8 41,4
все 36,5 36,7 36,9 37,2 37,6 38,1 38,6 39,1 39,5 39,8 40,1 40,3 40,7 42,1
Середній вік населення (на 01.01.2010)
Середній вік населення регіонів України, 1989–2013 рр.[3]
1989 1991 1993 1995 1997 1999 2001 2003 2005 2007 2009 2011 2013
Автономна Республіка Крим 35,1 35,1 35,5 36,1 36,8 37,6 38,3 38,9 39,4 39,8 40,0 40,3 40,4
Вінницька область 38,9 39,0 39,0 39,0 39,1 39,4 39,6 40,0 40,3 40,5 40,7 40,8 41,0
Волинська область 35,2 35,3 35,4 35,5 35,8 36,1 36,5 36,9 37,1 37,3 37,3 37,4 37,5
Дніпропетровська область 36,3 36,6 36,9 37,3 37,8 38,4 39,0 39,5 39,9 40,2 40,5 40,7 40,9
Донецька область 36,8 37,3 37,6 38,1 38,7 39,3 39,8 40,4 40,9 41,3 41,7 42,0 42,3
Житомирська область 37,3 37,7 37,8 38,0 38,2 38,5 38,9 39,3 39,6 39,8 39,9 40,1 40,2
Закарпатська область 32,3 32,7 32,9 33,3 33,7 34,2 34,8 35,3 35,7 36,0 36,2 36,4 36,6
Запорізька область 36,2 36,4 36,8 37,3 37,8 38,4 39,1 39,7 40,2 40,6 40,9 41,2 41,5
Івано-Франківська область 34,7 34,9 35,0 35,3 35,7 36,1 36,6 37,1 37,5 37,9 38,1 38,4 38,6
Київська область 37,0 37,1 37,3 37,6 38,0 38,4 39,0 39,4 39,8 40,1 40,2 40,3 40,3
Кіровоградська область 38,3 38,2 38,2 38,4 38,7 39,1 39,5 40,0 40,3 40,7 41,0 41,2 41,4
Луганська область 36,7 37,1 37,4 37,9 38,4 39,1 39,7 40,3 40,8 41,2 41,6 41,9 42,3
Львівська область 35,0 35,2 35,5 35,8 36,2 36,6 37,1 37,6 38,0 38,4 38,7 39,0 39,2
Миколаївська область 35,5 35,7 35,9 36,3 36,8 37,3 37,9 38,5 39,0 39,4 39,7 40,0 40,3
Одеська область 35,9 36,1 36,2 36,6 36,9 37,4 37,9 38,4 38,8 39,0 39,2 39,4 39,5
Полтавська область 39,0 39,0 39,0 39,2 39,5 39,8 40,3 40,6 41,0 41,2 41,4 41,6 41,8
Рівненська область 34,2 34,4 34,5 34,7 35,0 35,3 35,7 36,1 36,4 36,6 36,7 36,8 36,8
Сумська область 38,8 38,8 38,9 39,1 39,4 39,8 40,2 40,7 41,0 41,4 41,7 41,9 42,2
Тернопільська область 37,2 37,1 37,1 37,2 37,4 37,7 38,1 38,5 38,8 39,1 39,4 39,6 39,8
Харківська область 37,0 37,2 37,5 37,9 38,4 38,9 39,4 39,9 40,2 40,6 40,8 41,1 41,3
Херсонська область 34,8 35,1 35,3 35,8 36,3 36,9 37,6 38,2 38,7 39,1 39,5 39,8 40,1
Хмельницька область 38,1 38,2 38,2 38,3 38,5 38,9 39,3 39,7 40,1 40,3 40,5 40,7 40,9
Черкаська область 38,8 38,8 38,9 39,0 39,3 39,7 40,1 40,6 40,9 41,3 41,5 41,7 42,0
Чернівецька область 35,2 35,3 35,4 35,7 36,0 36,4 36,8 37,3 37,6 37,9 38,2 38,3 38,5
Чернігівська область 40,2 40,3 40,5 40,7 41,0 41,4 41,8 42,1 42,4 42,6 42,7 42,8 43,0
місто Київ 33,9 34,2 34,7 35,3 35,8 36,5 37,1 37,7 38,1 38,4 38,6 38,9 39,2
Севастополь (міськрада) ... 36,6 36,6 36,7 37,3 38,3 39,1 39,7 40,1 40,4 40,6 40,8 41,0
Україна 36,5 36,7 36,9 37,2 37,6 38,1 38,6 39,1 39,5 39,8 40,1 40,3 40,5

Медіанний вік[ред. | ред. код]

Медіанний вік населення, років[2][3]
1897 1926 1939 1950 1960 1970 1980 1990 1995 2000 2005 2010 2015 2020
18,9 19,7 23,7 27,6 29,8 32,2 33,8 35,0 36,0 37,7 38,9 39,3 40,0 41,4
Медіанний вік населення регіонів України, 1989–2013 рр.[3]
1989 1991 1993 1995 1997 1999 2001 2003 2005 2007 2009 2011 2013
Автономна Республіка Крим 34,0 33,8 34,4 35,2 36,1 37,1 38,1 38,7 39,2 39,6 39,6 39,8 39,9
Вінницька область 38,4 38,3 38,1 38,0 38,1 38,3 38,8 39,2 39,5 39,7 39,9 40,1 40,4
Волинська область 32,6 32,9 33,2 33,6 34,0 34,4 34,7 34,9 35,1 35,3 35,4 35,5 35,7
Дніпропетровська область 34,7 35,1 35,5 36,2 36,9 37,7 38,4 39,1 39,5 39,7 39,8 40,0 40,3
Донецька область 35,6 36,2 36,7 37,4 38,2 39,0 39,8 40,5 41,1 41,4 41,5 41,7 41,9
Житомирська область 36,0 36,5 36,6 36,7 37,1 37,5 38,0 38,4 38,7 38,8 38,9 39,1 39,4
Закарпатська область 29,9 30,5 31,0 31,4 31,9 32,4 32,9 33,3 33,8 34,2 34,5 34,8 35,1
Запорізька область 34,7 35,1 35,6 36,3 37,0 37,9 38,8 39,5 40,0 40,4 40,6 40,9 41,2
Івано-Франківська область 32,1 32,4 32,9 33,4 34,0 34,6 35,0 35,5 35,9 36,3 36,6 36,9 37,3
Київська область 35,2 35,4 35,7 36,1 36,7 37,3 38,1 38,7 39,1 39,4 39,6 39,6 39,7
Кіровоградська область 37,4 37,2 37,1 37,3 37,7 38,3 38,9 39,5 40,0 40,4 40,7 40,9 41,2
Луганська область 35,3 35,8 36,3 37,0 37,9 38,8 39,7 40,5 41,1 41,5 41,7 41,8 42,1
Львівська область 32,1 32,7 33,3 34,0 34,6 35,2 35,8 36,3 36,7 37,0 37,4 37,7 38,0
Миколаївська область 33,9 34,2 34,5 35,1 35,8 36,6 37,4 38,0 38,5 38,8 39,0 39,3 39,7
Одеська область 34,4 34,7 34,9 35,4 35,9 36,5 37,1 37,5 37,8 37,9 38,0 38,3 38,4
Полтавська область 38,2 38,1 37,9 38,0 38,4 38,9 39,5 40,0 40,4 40,7 40,9 41,1 41,4
Рівненська область 31,5 31,9 32,3 32,7 33,1 33,4 33,7 34,0 34,3 34,6 34,8 34,9 35,2
Сумська область 37,6 37,6 37,7 38,0 38,5 39,0 39,7 40,3 40,9 41,2 41,5 41,7 42,0
Тернопільська область 35,3 35,0 35,1 35,4 35,8 36,3 36,8 37,2 37,5 37,7 38,0 38,3 38,6
Харківська область 35,2 35,6 36,1 36,7 37,4 38,1 38,8 39,3 39,7 39,9 40,0 40,2 40,5
Херсонська область 33,2 33,6 34,0 34,6 35,3 36,1 37,0 37,6 38,1 38,5 38,8 39,1 39,5
Хмельницька область 36,9 36,9 36,8 37,0 37,4 37,9 38,5 39,1 39,4 39,7 39,9 40,1 40,4
Черкаська область 38,2 38,1 38,1 38,2 38,5 39,0 39,6 40,1 40,6 40,9 41,2 41,4 41,7
Чернівецька область 32,7 33,0 33,3 33,8 34,2 34,6 35,0 35,4 35,8 36,1 36,4 36,6 36,9
Чернігівська область 39,8 39,9 40,1 40,3 40,7 41,1 41,6 42,1 42,5 42,7 42,8 42,7 42,8
місто Київ 32,4 33,0 33,7 34,5 35,1 35,8 36,3 36,5 36,5 36,5 36,7 37,2 37,6
Севастополь (міськрада) ... 36,1 36,1 36,3 37,0 38,2 39,1 39,7 39,9 40,0 40,0 40,0 40,2
Україна 34,8 35,1 35,5 36,0 36,6 37,3 38,0 38,5 38,8 39,0 39,2 39,4 39,7

Статево-віковий склад[ред. | ред. код]

Статево-вікова пропорція серед 5-річних вікових груп населення України у 2014 р.[4]

вік чол. жін.
0-4 51,6% 48,4%
5-9 51,4% 48,6%
10-14 51,4% 48,6%
15-19 51,3% 48,7%
20-24 51,3% 48,7%
25-29 50,9% 49,1%
30-34 50,5% 49,5%
35-39 49,3% 50,7%
40-44 48,5% 51,5%
45-49 47,2% 52,8%
50-54 45,6% 54,4%
55-59 43,6% 56,4%
60-64 41,3% 58,7%
65-69 38,3% 61,7%
70-74 34,4% 65,6%
75-79 32,3% 67,7%
80-84 28,5% 71,5%
85-89 23,9% 76,1%
90-94 21,8% 78,2%
95-99 23,1% 76,9%
100+ 27,1% 72,9%
всього 46,2% 53,8%

Демографічне навантаження[ред. | ред. код]

Демографічне навантаження за районами та містами обласного підпорядкування у 2013 р. Кількість населення у віці 0—14 і старше 65 років на 1000 осіб працездатнгого віку (15—64 роки)

Демографічне навантаження на працездатне населення вище у сільського населення — 515 на 1000 працездатних проти 469 у міського. Це є наслідком більшої частки населення молодше працездатного віку (251 проти 209 у міського населення) та старше працездатного віку (264 і 260 відповідно) на 1 січня 2022 року без тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя за наявних адміністративних даних.

Найвижче демографічне навантаження на 1 січня 2022 спостерігалось в областях України: Донецькій (513 на 1000 працездатних), Чернігівській (505), Луганській (502), що пов'язано з високою часткою осіб старше працездатного віку. Найменше демографічне навантаження спостерігається у Харківській області, де на 1000 працездатних припадає лише 449 осіб непрацездатного віку.

Найбільше демографічне навантаження особами у віці, молодшому за працездатний, зафіксовано у західних областях — Рівненській (300 на 1000 працездатних), Волинській (287), Закарпатській (286). Найнижче — Луганській області (135), Донецькій області (158), Сумській області (189).

Найбільше навантаження особами у віці, старшому за працездатний, спостерігається в областях  — Луганській (367 на 1000 працездатних), Донецькій (355), Чернігівській (306). Найменше — у західних областях: Закарпатській (181 на 1000 працездатних), Рівненській (193), Волинській (200).[2]

Демографічне навантаження на населення (на 1000 осіб працездатного віку)[2]
Демографічне навантаження особами у віці 1989 1991 1993 1995 1997 1999 2001 2003 2005 2007 2009 2022
Молодшому за працездатний 412 409 403 395 380 359 326 296 272 256 252 221
Старшому за працездатний 379 385 396 404 414 418 411 404 397 395 399 262
Всього 791 794 799 799 794 777 737 700 669 651 651 483

У 2009 році у пенсійній системі України на 10 платників страхових внесків припадало 9 пенсіонерів. Хоча у 2007—09 роках швидкість рівня старіння дещо знизилась через підвищення народжуваності, в наступні роки процес старіння населення прискорився. Протягом 2011—2021 років середньорічна чисельність наявного населення України зменшувалась приблизно на 422 тисячі осіб щороку (з 45,78 млн осіб — у 2011 році до 41,56 млн осіб — у 2021 році)[5].

Крім того, після 2010 року (коли у працездатний вік увійшло покоління громадян, які народилися у період низької народжуваності 90-х років) відбулось не тільки кількісне скорочення працездатного населення, але і якісне погіршення — старіння його економічно активної частини.

На структуру та динаміку всієї чисельності населення України найближчим часом дуже впливатимуть також демографічні «хвилі», закладені у попередні роки.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Статистика населення України. Банк даних. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 5 грудня 2013.
  2. а б в г Демографічний паспорт регіонів України. Архів оригіналу за 22 вересня 2013. Процитовано 23 квітня 2014.
  3. а б в База даних населення України. Таблиця: 0208. Середній та медіанний вік населення. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 7 червня 2022.
  4. Банк даних населення України. Розподіл постійного населення за статтю, віковими групами та типом поселень. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 7 червня 2022.
  5. rada.gov.ua [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] Постанова Верховної Ради України від 5 квітня 2011 року N 3188-VI «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: „Стан проведення пенсійної реформи та шляхи її вдосконалення“»

Посилання[ред. | ред. код]