Армія Чеської Республіки

Збройні сили Чеської Республіки
Armáda České republiky
Емблема Збройних сил Чехії
Засновані 30 червня 1918 року
Поточна форма 1 січня 1993 року
Види збройних сил
Сухопутні війська
Повітряні сили
Штаб  Прага
Командування
Верховний головнокомандувач Президент
Петр Павел
Міністр оборони Мартін Стропніцький
Начальник генерального штабу генерал армії
Йозеф Бехвар[1]
Людські ресурси
Вік 18-28 років[2]
Призов відсутній (2012)[2]
Населення у
призовному віці
2.506.826 ч., віком 16-49 (оц. 2010[2]),
2.407.634 ж., віком 16-49 (оц. 2010[2])
Придатних для
військової служби
2.072.267 ч., віком 16-49 (оц. 2010[2]),
1.988.839 ж., віком 16-49 (оц. 2010[2])
Щорічно досягають
призовного віку
49.999 ч. (оц. 2010[2]),
47.501 ж. (оц. 2010[2])
Активні службовці 21.600 (2014)[3]
Резерв 11.000 (2013)[4]
Витрати
Бюджет
$ 2.220.000.000 (2015)[5]
Відсоток у ВВП 1,04% (2015)[2]
Промисловість
Закордонні постачальники Німеччина Німеччина
Швеція Швеція
Росія Росія
США США
Іспанія Іспанія
Ізраїль Ізраїль
Польща Польща
Канада Канада
Історія
Військова історія Чехії
Однострої та звання
Військові звання та відзнаки Чехії
Нагороди
Військові нагороди Чехії

Армія Чеської Республіки у Вікісховищі

Армія Чеської Республіки (чеськ. Armáda České republiky) — містить сухопутні війська, повітряні сили та підрозділи забезпечення. Від кінця 1940-х до 1989 року, були основою великих збройних сил Чехословаччини (близько 200,000), які були одним зі стовпів Організації Варшавського Договору (ОВД). Після розпуску Чехословаччини, Чехія завершує реорганізацію та скорочення збройних сил, які прискорились після вступу Чехії до НАТО 12 березня 1999 року.[6]

Історія[ред. | ред. код]

Після 1992 року (розпуск Чехословаччини)[ред. | ред. код]

Армія Чехії була сформована після розколу збройних сил Чехословаччини після розпуску Чехословаччини 1 січня 1993 р. У 1993 р. чисельність військ Чехії становила 90 000 осіб. Їх було зменшено до 65 000 в 11 бойових бригадах, а ВПС у 1997 р. - до 63 601 у 1999 р.[7] і до 35000 в 2005. Одночасно сили були модернізовані та переорієнтовані на оборонну позицію. У 2004 році армія перетворилася на повністю професійну організацію, а обов'язкова військова служба була скасована. Армія підтримує активний резерв. Парадоксально, але масштаби цієї централізованої структури не визнаються шляхом застосування правила 50-30-20 НАТО щодо стійкого військового бюджету[8].

Структура[ред. | ред. код]

Активні резерви[ред. | ред. код]

  • 13-й артилерійський полк “Ясельський” (Жинце)
  • 15-й зенітний полк (Бехіне)
  • 31-й полк радіаційного, хімічного, біологічного захисту (Ліберець)

Оснащення[ред. | ред. код]

Стрілецьке та піхотне озброєння[ред. | ред. код]

Уніформа[ред. | ред. код]

Командування[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. New Czech chief of staff insisting on personnel questions. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 7 вересня 2015.
  2. а б в г CIA The World Factbook. «Central Intelligence Agency». Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 7 вересня 2015.
  3. Active Military Manpower. «Global Firepower». Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 7 вересня 2015.
  4. Active Reserve Military Manpower. «Global Firepower». Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.
  5. Defence Budget by Country. «Global Firepower». Архів оригіналу за 11 грудня 2010. Процитовано 7 вересня 2015.
  6. "Military Balance in Europe 2011". [Архівовано 21 вересня 2018 у Wayback Machine.], 7 березня, 2011.
  7. Starting points for professionalization of the armed forces (чес.). 2000. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 27 червня 2008.
  8. Dvorak, J., Pernica, B. (2021). To free or not to free (ride): a comparative analysis of the NATO burden-sharing in the Czech Republic and Lithuania – another insight into the issues of military performance in the Central and Eastern Europe, Defense & Security Analysis, DOI: 10.1080/14751798.2021.1919345

Література[ред. | ред. код]

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]