Вулиця Харківська (Львів)
 | Цю сторінку запропоновано перейменувати на Харківська вулиця (Львів). Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам іменування статей у Вікіпедії. Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей. |
| Вулиця Харківська Львів | |
|---|---|
.JPG) Вулиця Харківська у Львові | |
| Місцевість | Личаків |
| Район | Личаківський |
| Назва на честь | українського міста Харків |
| Колишні назви | |
| Личаківська бічна, Генінга (част.) | |
| польського періоду (польською) | Łyczakowska boczna, Heninga (cz.) |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 410 м. |
| поштові індекси | 79010[1] |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1, 3—5, 4а, 7, 8, 8а, 8б, 9—14, 16, 18, 20—30, 32, 34, 36, 38, 40, 42[2] |
| Архітектурні пам'ятки | № 8а, 8б, 19, 40, 42[3] |
| Храми | церква Холмської ікони Божої Матері |
| Поштові відділення | ВПЗ № 10 (вул. Личаківська, 69)[1] |
| Забудова | конструктивізм 1930-х років[4] |
| Парки | Знесіння |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
Вулиця Харківська — вулиця у Личаківському районі міста Львів, у місцевості Личаків. Починається від вулиці Личаківської та прямує у бік Цісарського лісу або ж Кайзервальду, утворюючи перехрестя з вулицею Пісковою.
Історія[ред. | ред. код]
Вулиця Харківська підіймається від вулиці Личаківської до Цісарського лісу або ж Кайзервальду. До 1908 року будинки, що розташовані на початку вулиці належали до вулиці Личаківської, тому вулиця мала назву Личаківська бічна. У 1908 році вулицю названо на честь поручика Генінґа, який керував героїчною обороною монастиря кармелітів босих під час штурму Львова шведським військом 6 вересня 1704 року та загинув під час цієї битви[5]. У 1945 році вулицю перейменовано на Харківську, на згадку про місто Харків, першої столиці УСРР у 1918—1935 роках.
Забудова[ред. | ред. код]
В забудові вулиці Харківська присутні конструктивізм 1930-х років[4]. Декілька будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[3].
З непарного боку вулиці[ред. | ред. код]
№ 13 — триповерховий будинок. Тут містяться Львівське обласне проєктно-виробниче архітектурно-планувальне бюро та хостел «Berloga».
№ 19 — вілла. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2842-м[3]
№ 25, 27, 29 — будинки котеджного типу збудовані на початку XXI століття[4].
- Світлини вуличної забудови (непарний бік)
-
Будинок № 1 -
Будинок № 3 -
Будинок № 19
.jpg)
.jpg)
.jpg)
З парного боку вулиці[ред. | ред. код]
№ 2 — в будинку до 1990-х років містився цех м'ясних напівфабрикатів[4].
№ 6 — Львівська обласна комунальна дитячо-юнацька спортивна школа інвалідів «Галичина»[6].
№ 8а, 8б — триповерхові кам'яниці. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 2840-м та № 2841-м[3].
№ 10 — триповерхова кам'яниця. У 1910-х роках власником будинку був Станіслав Яновський[7], у міжвоєнний період містилася контора Ляндеса із закупівлі збіжжя та харчових продуктів[4].
№ 14 — двоповерховий житловий будинок з мансардним півповерхом, збудований у 1920-х роках у стилі раннього функціоналізму. В будинку у 1920—1930-х роках мешкала родина Березовських[8]. Директор і викладач математики торговельної школи товариства «Просвіта» Амвросій Березовський був також громадським і політичним діячем, членом Українського національно-демократичного об'єднання, головою організації українців міста Львова. У 1941 році Амвросій Березовський був заарештований та засланий більшовицькою владою. Подальша його доля невідома. Його син, Кость Арпад Березовський, активний діяч ОУН і «Пласту», один із звинувачених у більшовицькому «Процесі 59-ти». Розстріляний 14 квітня 1941 року[9].
№ 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38 — двоповерхові житлові будинки з мансардами, збудовані у 1927—1929 роках у стилі раннього функціоналізму за проєктом та під керівництвом відомого українського архітектора Олександера Пежанського для українського кооперативу «Власна хата»[10]. В будинку № 24 наприкінці 1930-х років мешкав Мирослав Тураш, діяч ОУН, ініціатор створення розвідки та контррозвідки ОУН[11].
№ 40 — вілла. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2843-м[3].
№ 42 — вілла. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2844-м[3].
№ 44 — автостоянка № 33 Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів[12].
№ 46 — церква Холмської ікони Божої Матері[4], розташована на території регіонального ландшафтного парку «Знесіння». Храм освячений 2 листопада 2008 року архиєпископом УАПЦ Макарієм (нині архієрей Православної церкви України, митрополит Львівський). Збудована церква за типовим проєктом та пофарбована в ясно-синій колір. Має хрестоподібну в плані будову, звернена — згідно з візантійською традицією — вівтарем на схід, а із західної сторони має прибудований невеликий притвор. Церква вміщує близько 200 парафіян. Нині в церкві Холмської ікони Божої Матері однією з найцінніших пам'яток є маленька частинка молей святого апостола Якова — брата Господа Ісуса Христа, що оправлена у спеціально виготовлену ікону, яку владиці Макарію передали з Константинополя. 3 листопада 2010 року указом тодішнього архиєпископа (сьогодні митрополита Львівського) Макарія, священиком в церкві ікони Холмської Божої Матері призначений о. Михаїл Савка. Настоятелем церкви є Блаженніший митрополит Макарій[13].
- Світлини вуличної забудови (парний бік)
-
Будинок № 8а -
Будинок № 8б -
Будинок № 12 -
Будинок № 18 -
Будинки № 36 -
Будинки № 38 -
Будинок № 40 -
Будинок № 42
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 9 травня 2023.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 9 травня 2023.
- ↑ а б в г д е Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 9 травня 2023.
- ↑ а б в г д е 1243 вулиці Львова, 2009, с. 174.
- ↑ Kościół karmelitów bosych. Część I // Kurier Galicyjski. — nr 8 (228). — 2015. — 30 kwietnia—14 maja. — S. 18—19. (пол.)
- ↑ ДЮСШ «Галичина» в м. Львів. ua.prostobaby.com.ua. Архів оригіналу за 14 жовтня 2018. Процитовано 10 травня 2023.
- ↑ Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 175.
- ↑ Личаківське передмістя, 2013, с. 96.
- ↑ Ігор Мельник (16 лютого 2014). Кость Арпад Березовський. zbruc.eu. Zbruč. Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 10 травня 2023.
- ↑ Мирослава Ляхович (15 березня 2017). В нетрі функціоналізму. Як улюблений архітектор Шептицького будував для українців, або мікросвіт під Кайзервальдом. photo-lviv.in.ua. Фотографії Старого Львова. Архів оригіналу за 5 грудня 2022. Процитовано 10 травня 2023.
- ↑ Личаківське передмістя, 2013, с. 97.
- ↑ Автостоянка № 33 Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів. dlab.com.ua. Універсальний львівський довідник. 11 січня 2016. Архів оригіналу за 2 липня 2022. Процитовано 10 травня 2023.
- ↑ Львівський храм, розташований на місці збереження дофедорівського стародрука. risu.ua. Релігійно-інформаційна служба України. 24 вересня 2015. Процитовано 10 травня 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Джерела[ред. | ред. код]
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Харківська вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 174. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століть. — Львів : Світ, 2001. — С. 66, 78, 105, 111. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 465, 466. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І. В., Загайська Р. Й. Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова / Ігор Мельник, Роксоляна Загайська. — Видання друге, змінене і доповнене. — Львів : Центр Європи, 2013. — С. 91, 95—97, 102, 103. — (Львівські вулиці і кам'яниці; 4/4) — ISBN 978-966-464-002-9.
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Харківська. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 9 травня 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
| ||||||||
| |||||||||||||||||||