Вулиця Митрофана Довнар-Запольського
| Вулиця Митрофана Довнар-Запольського Київ | |
|---|---|
 Перехрестя з Білоруською вулицею | |
| Місцевість | Лук'янівка, Шулявка |
| Район | Шевченківський |
| Назва на честь | М. В. Довнар-Запольского |
| Колишні назви | |
| Коростишівська вулиця, Дегтярівський провулок, вулиця Всеволода Довнар-Запольського | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1,1 км |
| Координати початку | 50°27′22″ пн. ш. 30°28′26.8″ сх. д. / 50.45611° пн. ш. 30.474111° сх. д. |
| Координати кінця | 50°27′56.2″ пн. ш. 30°28′33.2″ сх. д. / 50.465611° пн. ш. 30.475889° сх. д. |
| поштові індекси | 04050, 04116 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |  «Лук'янівська» (у початку)  "Політехнічний Інститут" (у кінці) |
| Автобуси | А 9, 31 |
| Трамваї | Т 14, 15 (по Дегтярівській вулиці) |
| Маршрутні таксі | Мт 179 |
| Рух | по 1 смузі в кожному напрямку |
| Покриття | асфальт |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 10462 |
| У проєкті OpenStreetMap | r415927 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Митрофана Довнар-Запольського у Вікісховищі  | |
Ву́лиця Митрофа́на Довна́р-Запо́льського — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Лук'янівка, Шулявка. Пролягає від вулиці Богдана Гаврилишина та вулиці Коперника до вулиці Юрія Іллєнка.
Прилучаються вулиці Молдовська, Дегтярівська і Білоруська.
Вулиця виникла в середині XIX століття під назвою Коростишівська (перша згадка — у 1869 році[1]). Спочатку вона простягалася від сучасної вулиці Богдана Гаврилишина до сучасної Молдовської вулиці. Відрізок вулиці між Молдовською та Дегтярівською прокладено у 1-й третині XX століття й він отримав назву Дегтярівський провулок.
На початку 1930-х років[2][3][4] набула назву вулиця Довнар-Запольського, на честь одного з керівників боротьби за встановлення радянської влади в Києві, очільника загонів робітників на Шулявці у 1917–1918 роках Всеволода Довнар-Запольского. На фасаді будинку № 11 у 1965–2015 роках розміщувалася гранітна анотаційна дошка на честь Всеволода Довнар-Запольського (архітектор А. Н. Борисова).
Сучасна уточнена назва на честь професора Київського університету, ініціатора створення та першого директора Київського комерційного інституту Митрофана Довнар-Запольського — з 2015 року[5].
-
![Анотаційна дошка В. М. Довнар-Запольському (буд. № 11, знищена в червні 2015 року[6])](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e3/%D0%90%D0%94_%D0%94%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%80_%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE.jpg/250px-%D0%90%D0%94_%D0%94%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%80_%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE.jpg)
Анотаційна дошка В. М. Довнар-Запольському (буд. № 11, знищена в червні 2015 року[6])
![Анотаційна дошка В. М. Довнар-Запольському (буд. № 11, знищена в червні 2015 року[6])](%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%90%D0%94_%D0%94%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%80_%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE.jpg)
У 1950-ті роки вулицю продовжено від Дегтярівської до Білоруської вулиці.
На початку вулиці, на розі з вулицею Коперника виділяються два будинки (№ 2/20 та по вул. Коперника, 18) — так званий житловий комплекс робітників-металістів. Зведені у 1927–1929 роках за проєктом Окркомгоспу архітектором Михайлом Анічкіним у стилі конструктивізму. На іншому боці вулиці існує цілий квартал будинків (№ 1-5) у стилі конструктивізму.
Уранці 2 листопада 2024 року внаслідок падіння уламків російського ударного дрона було пошкоджено п'ятиповерхову офісну будівлю № 7/9, також постраждали довколишні будівлі, зокрема, будівля колишньої пожежної частини (будинок № 8) і окремі споруди Лук'янівського СІЗО.[7]
-
Від вулиці Юрія Іллєнка -
Від Дегтярівської вулиці
- ↑ Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
- ↑ Бльочний будинок комгоспу. Збудований Комгоспом 1929 року на робітничій околиці — Жовтнівці (вул. Довнар-Запольського) за проектом арх. Анічкіна //Будова соціялістичного Києва. 1917–1932 / гол. ред. О. Розенбліт. — К. : Вид. Київської міськради, 1932. — С. 151.
- ↑ Гербов К. Майбутнє Києва. До проекту генеральної реконструкції столиці […Особливе місце в плані реконструкції посідають магістралі і вулиці столиці. … В обхід центрального ядра міста поведуть напрямки: … Довнар-Запольського — Глибочиця — Петрівка … ] // Пролетарська правда. — 1935. — № 188 (4090). — 16 серпня. — С. 3.
- ↑ Стефанович В. Заводський стадіон: [ На розі Керосинної вулиці та вулиці Довнар-Запольського розпочинаються роботи по збудуванню великого стадіону заводу ім. Петровського ] // Пролетарська правда. — 1938. — № 84 (4890). — 12 квітня. — С. 4.
- ↑ Рішення Київської міської ради від 17 грудня 2015 року № 30/30 «Про повернення історичних назв, уточнення назв, перейменування вулиць, проспекту, площ та провулків у місті Києві» // Хрещатик. — 2015. — № 174/1 (4770/1). — 30 грудня. — С. 93. [Архівовано з першоджерела 17 червня 2016.]
- ↑ Знищені дошки більшовикам Подвойському, Котовському, Довнар-Запольському // Facebook-допис Павла Подобєда. — 2015. — 19 червня.
- ↑ У Києві працювала ППО: уламки БпЛА впали на багатоповерхівку. ОНОВЛЕНО
- Довнар-Запольського вулиця // Веб-енциклопедія Києва.
- Довнар-Запольського вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 56.
- Довнар-Запольського вулиця // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 68. — ISBN 5-88500-070-0.
- Довнар-Запольского улица // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — 2-е изд. — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1985. — С. 184. (рос.)
- Довнар-Запольського вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 69. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Довнар-Запольського вулиця // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».
