Вулиця Матейка (Львів)

Вулиця Матейка Львів
Вигляд на вул. Матейка
Місцевість	Історичний центр Львова
Район	Галицький
Назва на честь	Яна Матейка
Колишні назви
Матейки, Номаденштрассе
польського періоду (польською)	Matejki
радянського періоду (українською)	Матейка
радянського періоду (російською)	Матейко
Загальні відомості
Протяжність	295 м
Координати початку	49°50′16″ пн. ш. 24°00′57″ сх. д. / 49.8379278° пн. ш. 24.0159861° сх. д. / 49.8379278; 24.0159861Координати: 49°50′16″ пн. ш. 24°00′57″ сх. д. / 49.8379278° пн. ш. 24.0159861° сх. д. / 49.8379278; 24.0159861
Координати кінця	49°50′12″ пн. ш. 24°01′06″ сх. д. / 49.8368444° пн. ш. 24.0183806° сх. д. / 49.8368444; 24.0183806
поштові індекси	79007[1]
Транспорт
Автобуси	№ 2А, 2Н[2]
Тролейбуси	№ 22, 29, 30, 32[2]
Маршрутні таксі	№ 33, 38; приміські — № 138[2]
Рух	односторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки	№ 2, 4, 8[3]
Поштові відділення	ВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)[1]
Забудова	історизм, пізнє необароко, радянський конструктивізм 1980-х років.
Комерція	прем'єр-готель «Дністер», Райффайзен Банк Аваль
Парки	імені Івана Франка
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа
Вулиця Матейка у Вікісховищі

Вулиця Матейка — вулиця у Галицькому районі міста Львова, неподалік від історичного центру. Сполучає вулиці Листопадового Чину та Крушельницької, вздовж верхньої частини парку імені Івана Франка. Прилучаються вулиці Рилєєва та Технічна.

Назва[ред. | ред. код]

Вулицю названо 1885 року на честь польського художника Яна Матейка^[4], і з того часу, за винятком періоду німецької окупації, коли вулиця мала назву Номаденштрассе, її назва не змінювалася^[5].

Забудова[ред. | ред. код]

У забудові вулиці Матейка переважають історизм, пізнє необароко, а будівля готелю «Дністер» зведена у 1980-х роках в стилі радянського конструктивізму^[6]. Більшість будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення^[3].

№ 2 — власна триповерхова вілла архітектора Альфреда Каменобродського, збудована у 1880—1881 роках. У міжвоєнний період у будинку працював ординаторський лікарський пункт 12-го району м. Львова^[7]. Тут у 1945—1974 роках мешкав Дмитро Похилевич — відомий український історик-славіст, доктор історичних наук, професор, викладач Львівського університету^[8]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 633-м^[3].

№ 4. Вілла Потуліцьких — вілла-палац споруджена у 1891—1894 роках за проєктом розробленим у бюро будівельної фірми Івана Левинського за участі архітектора Яна Кудельського у стилі пізнього необароко. Першими власниками будинку були граф Францішек Потуліцький та його дружина Францішка з Бадені Потуліцька. Наприкінці 1900 року будинок придбав граф Станіслав Вишньовський. На замовлення нового власника у 1901 році на південній межі парцелі добудовується стайня з возівнею та помешкання фірмана за проєктом архітектора Карела Боубліка. У травні 1903 року віллу набув польський вчений, ректор Львівського університету Леон Пінінський. Пінінський залишався її власником до своєї смерті у 1938 році^[9][10]. На часі німецької окупації Львова у маєтку містився Інститут праці на Сході, що займався питаннями примусової праці остарбайтерів на теренах Третього Рейху^[11]. Після другої світової війни будинок певний час використовували як палац урочистих подій, згодом його передали академії наук. Нині тут розташований Західний науковий центр НАН України і МОН України^[10]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 168-м^[3].

№  6. Прем'єр-готель «Дністер» — будівля готелю споруджена на початку 1980-х років за проєктом архітекторів Анатолія Консулова, Людмили Нівіною та Ярослава Мастила у стилі радянського конструктивізму. На місці будівництва готелю наприкінці XIX століття розташовувались павільйони, в яких художники Ян Стика та Войцех Коссак із помічниками малювали фрагменти Рацлавицької панорами, які згодом вмонтували у спеціально збудованому павільйоні-ротонді Стрийського парку на загальній крайовій виставці, що проходила у Львові 1894 року. У 1950-х—1960-х роках розташовувався спортмайданчик профтехучилища № 12^[12]. Нещодавно номери готелю було повністю відреставровано: нині це зовсім новий інтер'єр, в якому поєднались модернізм та класика, продумана система освітлення та клімат-контролю^[13].

№ 8 — триповерхова кам'яниця споруджена у 1893—1894 роках для архітектора Вінцента Равського-молодшого за його власним проєктом у стилі пізнього необароко^[14]. На початку XX століття в будинку мешкали власник нафтової свердловини та торгової фірми «Станіслав Богуш & Ска» (гуртовий продаж нафти) у Бориславі^[15] Станіслав Богуш^[16]; депутат IX каденції Галицького сейму, власник будинку цього граф Стефан Коморовський^[17]; службовець VI Департаменту Галицького Намісництва (фінансово-розрахункові питання)^[18], член львівського товариства «Академічна читальня»^[19] доктор Ромуальд Шавловський^[20]. У міжвоєнний період в будинку працював єврейський торговельний ліцей, директором якого був Г. Бухсганг^[21]. У 1950-х роках тут містилося ремісниче училище № 5^[22], у 1960-х—1970-х роках — профтехучилище № 12 та майстерня з ремонту комплексів «Онега», нині в будинку міститься Львівська обласна дирекція ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»^[14]. Адміністративний будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 169-м^[3].

Транспорт[ред. | ред. код]

Частина вулиці біля готелю «Дністер» перекрито для руху автомобілів за винятком машин, які їдуть до готелю. Частина — від вулиці Технічної до вулиці Крушельницької має односторонній рух, а від середини 1960-х років активно використовується для тролейбусного руху. Станом на жовтень 2020 року частково вулицею Матейка курсують тролейбусні маршрути № 22, 29, 30, 32, а також низка автобусних маршрутів^[2].

17 січня 2018 року, міська комісія з безпеки дорожнього руху ухвалила рішення щодо зміни схеми руху транспорту на трьох вулицях та площі Шашкевича біля Органного залу (Костел святої Марії Магдалини) і готелю «Дністер». Так рух транспорту по вул. Матейка на ділянці від вул. Рилєєва до Технічної розвернули в протилежний бік — у напрямку до вул. Рилєєва, а сама вул. Рилєєва стала односторонньою в напрямку до вул. Устияновича^[23].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Вулиця Матейка у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Львів»
	Проєкт «Львів»
	Вулиця Матейка у Вікісховищі?

• Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 81. — ISBN 978-617-629-077-3.
• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Матейка вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 99. — ISBN 978-966-2154-24-5.
• Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 120. (рос.)
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 39, 112, 114. — ISBN 966-603-115-9.
• Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 322, 323, 507. — ISBN 978-966-03-7863-6.
• Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
• Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
• Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rocznik 2. Rok 1910. — Lwów, 1909. — 904 s. (пол.)
• Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913. — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 695 s.+84 s. (dodatek) (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

• Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Матейка Я. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 14 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)