Вулиця Володимира Винниченка (Калуш)

Вулиця Володимира Винниченка Калуш
Центральна дорога
Місцевість	Середмістя
Район	Центр
Розміщення	між вул. Грушевського і просп. Лесі Українки
Назва на честь	В. К. Винниченка
Колишні назви
Торговиця, Севастопольська, пр. Леніна
Загальні відомості
Протяжність	530 м
Координати початку	49°01′12″ пн. ш. 24°21′54″ сх. д. / 49.0201444° пн. ш. 24.3651917° сх. д. / 49.0201444; 24.3651917
Координати кінця	49°01′28″ пн. ш. 24°21′43″ сх. д. / 49.0246056° пн. ш. 24.3621778° сх. д. / 49.0246056; 24.3621778
поштові індекси	77304[1]
Транспорт
Автобуси	маршрут 1,1А,1Б,2,4,5,11Б,12
Зупинки громадського транспорту	Центр з 2 сторін
Рух	двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники	Анатолію Онишку
Навчальні заклади	дитсадок «Струмочок»
Забудова	багатоповерхова
Комерція	магазини, кіоски, банки
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r3897851
Мапа
Вулиця Володимира Винниченка у Вікісховищі

Вулиця Володимира Винниченка — в центральній частині Калуша.

Розташування[ред. | ред. код]

Пролягає від вулиці Грушевського до проспекту Лесі Українки на перехресті з вулицями Дзвонарською та Сівецькою.

До неї прилучаються вулиці: справа — Підвальна (внутрішньодоворова) та зліва — Українська.

Історія[ред. | ред. код]

Одна з найдавніших міських вулиць — вже наявна була на карті Апенцелєра 1787 року. Мала назву Торговиця і на ній проходила торгівля в базарні дні. В реєстрі вулиць Калуша 1939 року мала № 70, знаходились садиби № 1584—1624. Нинішня висотна забудова вулиці Винниченка є відносно молодою. Раніше на її місці знаходилися сільськогосподарські угіддя, що прилягали до колишньої вулиці Торговиця, перейменованої 14.03.1947 на Севастопольську. В 1960-ті роки вулиця була випрямлена разом із послідовним будівництвом перших у центрі п'ятиповерхівок — це теперішні будинки № 2, 4, 6, 8, 10, і нумерація починається від вулиці Грушевського. Частина старої забудови вулиці у вигляді одноповерхових будинків фізично існує, далі не збереглася, хоча наявний проїзд — мова йде про внутрішньодворовий проїзд до будинків № 1, 3, 9; тут на місці дитсадка «Журавлик» до 1978 року був речовий ринок і на місці нинішнього будинку № 9 — приміська автостанція.
Наприкінці 1980-х вулиця приєднана до проспекту Леніна. Проте невдовзі вулицю знову від'єднано і повернено назву Севастопольської. У 1980-х збудовано багатоповерхівки на непарній стороні вулиці з наростанням нумерації від проспекту Лесі Українки, проведена зміна нумерації будинків правої сторони вулиці в тому ж напрямі, але менш ніж за рік будинкам правої сторони вулиці повернуто початкову нумерацію.

25 грудня 1990 року вулицю було востаннє перейменовано на честь відомого українського політичного діяча і письменника Володимира Винниченка.

Феноменальність[ред. | ред. код]

Феноменальність полягає в протилежності напрямків нумерації парного та непарного боків вулиці, через що вулиця має рівнозначні два початки і два закінчення. Першим забудовувався багатоповерхівками правий (парний) бік вулиці в 60-х роках і будинкам послідовно надавались парні номери від вулиці Грушевського до вулиці Дзвонарської. У 1970-х почали забудовувати непарний бік і перший будинок звели в кінці коло вулиці Сівецької на місці промтоварного ринку та з невідомих причин надали йому № 1. Далі забудова непарного боку велася в напрямі вулиці Грушевського і будинкам надавались непарні номери — № 3, № 9.

Сьогодення[ред. | ред. код]

Нині на вулиці Винниченка розміщені шість п'ятиповерхових житлових будинків (№ 1, 2, 3, 4, 6, 8, 10, 12) і один дев'ятиповерховий(№ 9), десять приватних малоповерхових. У будинку № 10 діє кафе і пекарня/магазин Нива, продуктовий магазин Калина та магазин товарів різнобічного використання Перлина, в будинку № 8 розміщена Аптека низьких цін, Унікредит банк, магазин ПВХ труб та систем опалення. В будину № 6 розміщені Надра банк, крамниці вживаного одягу, Мода, квітів, а також кафе Кукурудза. В будинку № 4 функціонує адвокатське бюро та магазин будматеріалів, у будинку № 2 діє нотаріус. Вздовж тротуару з лівого боку вулиці розміщені продовольчі кіоски та дві крамниці, що торгують канцтоварми (2000) та мобільними телефонами (БУМ), а навпроти будинку № 4 розміщений салон з продажу авто та мінітракторів. У серпні 2010 р. на будинку № 6 встановлена меморіальна дошка Анатолієві Онишку (скульптор — Ігор Семак).^[2]

Транспортне сполучення[ред. | ред. код]

На вулиці розміщуються дві зупинки громадського транспорту. По вулиці пролягають внутрішньоміські маршрути № 1, 1А, 1Б, 2, 4, 5, а також приміські маршрути Голинського і Добрівлянського та міжміські маршрути Львівського, Івано-Франківського та Долинського напрямків. З правого боку вулиці знаходиться зупинка таксі.

Фотогалерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Вулиця Василя Винниченка^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Василь Цапів. Про що розповідають назви вулиць м. Калуша. — Калуш: Калуська друкарня, 2005. — 350 с. — стор. 13–14.