Вулиця Івана Сльоти

Вулиця Івана Сльоти
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Населений пунктЖитомир
МісцевістьПривокзальний[1]
РайонКорольовський
Історичні відомості
Назва на честьукраїнського диригента Івана Сльоти
Колишні назвипровулок Пиржановського, Столярний провулок, Будівельний провулок, Промислова вулиця, вулиця Бородія
Загальні відомості
Протяжність1200 м
Координати50°15′48″ пн. ш. 28°41′51″ сх. д. / 50.2634201° пн. ш. 28.6973766° сх. д. / 50.2634201; 28.6973766
Поштові індекси10001, 10024
Транспорт
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Інфраструктура
Забудовасадибна житлова, малоповерхова житлова, багатоповерхова житлова, комерційна
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr10947123  ·R
Мапа
Мапа

Вулиця Івана Сльоти — вулиця в Корольовському районі Житомира, названа на честь українського диригента, художнього керівника Поліського державного ансамблю пісні і танцю «Льонок» Івана Сльоти.

Розташування

[ред. | ред. код]

Вулиця розташована в привокзальній частині міста.[1] Орієнтовно від перехрестя з вулицею Бориса Тена, вулиця пролягає на теренах Путятинки — перетинає мікрорайон з розмовною назвою «Промавтоматика»[2], збудований на місці заболоченого верхів'я русла річки Путятинки, відомого до осушення як «Дмитрівське болото»[3][4]. Закінується в районі Ботанічного саду[1].

Історія

[ред. | ред. код]

Історія зміни назв

[ред. | ред. код]

Попередні назви вулиці: провулок Пиржановського, Столярний провулок, Будівельний провулок, Промислова вулиця, вулиця Бородія.

Історична назва вулиці (в межах між сучасними вулицями Київською та Гоголівською) — провулок Пиржановського. З 1930-х до 1953 року відома за назвами Столярний провулок, Будівельний провулок.[5] На мапі 1941 року підписана як «Zimmermanns Gasse».[6] У 1953 — 1965 рр. — Промислова вулиця. У 1965 — 2016 рр. — вулиця Бородія.

Відповідно до розпорядження Житомирського міського голови від 19 лютого 2016 року № 112 «Про перейменування топонімічних об'єктів та демонтаж пам'ятних знаків у м. Житомирі», перейменована на вулицю Івана Сльоти[7].

Під час громадських обговорень щодо перейменувань вулиць та провулків, котрі підпадають під декомунізацію, розглядалась версія найменування вулиці на честь Симона Петлюри[8].

Історія розвитку вулиці

[ред. | ред. код]

Вулиця почала формуватися наприкінці ХІХ століття як провулок Пиржановського. Наприкінці ХІХ століття — початку ХХ століття завершувалася перехрестям з Вацківським провулком (який тоді був довшим та протягувався до залізничного полотна).[9][10] У першій половині ХХ століття забудова зосереджувалася зі східної сторони початку провулка Пиржановського (пізніше Столярного).[6][11] До 1953 року завершувалася перехрестям з Гоголівською вулицею.[5] У 1953 році вулиця продовжилася на південний схід з розгортанням будівництва, зокрема, за місцем розташування осушеного Дмитрівського болота — заболоченої місцевості у верхів'ї річки Путятинки.[5][3] До середини ХХ століття це була заміська територія, на якій з початку ХІХ століття формувалася система хуторів, зокрема[3] — хутір Леніна (у 1920 — 1930-х роках відомий як хутір Станишівської сільської ради Іванківського району)[12]. У 1980-х роках за місцем розташування хутора здійснювалося будівництво мікрорайону 9-14-поверхових житлових будинків із будівлями соціально-побутового призначення. Якщо станом на 1968 рік вулиця та її забудова завершувалася глухим кутом південніше перехрестя з вулицею Бориса Тена, то до кінця 1980-х років вулиця та нова багатоповерхова забудова сформувалися до перехрестя з вулицею Шевченка, пролягаючи у новому мікрорайоні, що отримав розмовну назву серед населення — «Промавтоматика».[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Мокрицький Г.П. (2003). Всі вулиці Житомира: Топографічний і топонімічний довідник. Житомир: Волинь. ISBN 966-690-030-0.
  2. ↑ а б Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 396. ISBN 966-690-084-X.
  3. ↑ а б в Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 344. ISBN 966-690-084-X.
  4. ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 399. ISBN 966-690-084-X.
  5. ↑ а б в Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 35. ISBN 966-690-084-X.
  6. ↑ а б Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 28 вересня 2023.
  7. ↑ Сергій Сухомлин підписав розпорядження про перейменування вулиць у Житомирі. old.zt-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 28 травня 2021.
  8. ↑ Краєзнавець Мокрицький пояснив логіку перейменування вулиць та провулків Житомира. www.zhitomir.info. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
  9. ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 53 (фрагмент плану привокзальної частини міста 1897р.). ISBN 966-690-084-X.
  10. ↑ План Житомира 1915 року.
  11. ↑ Двохверстовий лист Південного поясу № XXXI-26(Левков). Ситуація на 1908-1909рр.
  12. ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 379. ISBN 966-690-084-X.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вулиця_Івана_Сльоти&oldid=44631213