Вручення ключів апостолу Петру
англ. Delivery of the Keys (Christ Handing the Keys to St. Peter)[1]  | |
|---|---|
.jpg) | |
| Творець: | П'єтро Перуджіно[1] |
| Час створення: | 1480-ті[1] |
| Висота: | 335 см |
| Ширина: | 550 см |
| Матеріал: | фарба для фрескиd |
| Техніка: | техніка фрески |
| Жанр: | сакральне мистецтво |
| Зберігається: | Сикстинська капела Італія[1] Рим[1] |
| Музей: | Сикстинська капела |
 Вручення ключів апостолу Петру у Вікісховищі | |
«Вру́чення ключі́в апо́столу Петру́» — фреска роботи П'єтро Перуджіно, написана близько 1482 року. Розташована в Сікстинській капелі, Ватикан.
1480 року Перуджіно розписував стару базиліку Святого Петра в Римі. Папа Сікст IV був задоволений його роботою і вирішив залучити його до розпису в 1481—1483 роках Сікстинської капели у Ватиканському палаці разом з іншими флорентійськими та умбрійськими майстрами: Боттічеллі, Гірландайо та Козімо Росселлі.
Фреска є частиною Історій Ісуса на північній стіні капели і зображує фрагмент із 16 глави Євангелія від Матвія[2], де Ісус вручає святому Петру ключі від небес, що символізують владу відпускати гріхи та впускати до раю. Фігури на передньому плані організовано в дві групи, вишикувані в щільний ряд, так, що утворюється подоба фризу. Головна група складається з апостолів (включно з Іудою — п'ятий ліворуч від Ісуса), що оточують Христа, який вручає золотий і срібний ключі укляклому Петру. Друга група складається із сучасників автора (включно зі самим художником — п'ятим від правого краю).
На задньому плані зображено ще дві сцени з життя Ісуса — Кесареве кесареві ліворуч та Побиття Христа камінням[3] праворуч.
Манера зображення фігур натхненна Андреа Вероккйо[4]. Фігури апостолів, особливо Іоанна Богослова, закутані в складні драпування, з довгим розпущеним волоссям, в елегантних позах нагадують апостола Фому роботи Вероккйо в церкві Орсанмікеле.
Храм Соломона, зображений у вигляді восьмигранної ротонди з портиками, домінує в центрі фрески і слугує тлом для дії. Аналогічний будинок використали Пінтуріккйо (учень Перуджіно) в розписі капели Буфаліні в базиліці Санта-Марія-ін-Арачелі і сам Перуджіно на фресці «Вінчання Марії».
Автор приділив багато уваги опрацюванню пейзажу, з метою створити в глядача відчуття нескінченності світу. Прийом з перистими деревами на тлі хмарного неба та синьо-сірих пагорбів пізніше запозичили й інші художники, особливо Рафаель.
Існує прикмета, пов'язана з фрескою і папськими конклавами — того кардинала, кому за жеребом випаде місце під фрескою, оберуть папою. Записи показують, що це справедливо стосовно принаймні до трьох пап — Климента VII, Юлія II і Павла III[5].
- ↑ а б в г д Make Lists, Not War — 2013.
- ↑ I кажу Я тобі, що Петро ти, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, — і сили а́дові не переможуть її. І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що́ на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що́ на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі"! (Мф 16:18-19)
- ↑ Ісус їм відказав: «Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є». І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов. (Ів. 8:58-59)
- ↑ Arnold V. Coonin. The Interaction of Painting and Sculpture in the Art of Perugino // Artibus et Historiae. — IRSA s.c., 2003. — Т. 24, вип. 47 (15 травня). — С. 103—104. — ISSN 0391-9064. — DOI:. Архівовано з джерела 19 березня 2022. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ D. S. Chambers. Papal Conclaves and Prophetic Mystery in the Sistine Chapel // Journal of the Warburg and Courtauld Institutes. — 1978. — Vol. 41 (15 May). — P. 322—326. — DOI:.
- Vittoria Garibaldi. Perugino // Pittori del Rinascimento. — Florence : Scala, 2004.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |