Воронін Григорій Володимирович

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (25 жовтня 2024) Ця стаття не містить посилань на інші статті Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань у наявному тексті. (25 жовтня 2024) Ця стаття недостатньо чи зовсім не категоризована, або категорії, до яких вона належить, не існують. Будь ласка, допоможіть додати належні категорії, аби цю статтю можна було категоризувати із суміжними сторінками. (25 жовтня 2024) (Дізнайтеся, як і коли вилучати це шаблонне повідомлення)

Григорій Воронін Григорій Володимирович Воронін
Солдат
лінійний наглядач взводу зв’язку
Загальна інформація
Смерть	10 грудня 2023(2023-12-10) Очеретине Покровський район Донецька область
Національність	українець
Псевдо	«Voron»
Військова служба
Роки служби	2022—2023
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	47 ОМБр
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки

Григо́рій Володи́мирович Воро́нін — український військовослужбовець, кавалер ордена «За мужність» III ступеня^[1]

33 роки. У 2007 році вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2011 році отримав диплом бакалавра за напрямом підготовки «Прикладна фізика».

Випускник радіофізичного факультету КНУ 2013 року, отримав диплом магістра з відзнакою. Був обдарованим автоелектриком.

Він бачив, як під час Помаранчевої революції самовіддано займалися волонтерством батьки, у Революцію Гідності й сам чергував вночі на Майдані, а вдень їхав на роботу.

Працював у компанії обслуговування електропоїздів Hyundai Rotem

З початком війни почав волонтерити. Станом на березень 2022 займався обслуговуванням евакуаційних електропоїздів.

У серпні 2022 долучився до лав ЗСУ. Солдат, лінійний наглядач взводу зв'язку 1 механізованого батальйону, 47ОМБр «Маґура».

Спроєктував лабораторію на колесах, аби надавати інженерну допомогу побратимам одразу за місцем вимоги, неподалік від лінії фронту, та майже встиг її збудувати. Великий відсоток витрат на інструменти, необхідні для цього, покривав власним коштом.

Загинув воїн 10 грудня 2023 року поблизу населеного пункту Очеретине Донецької області від прильоту КАБа під час виконання бойового завдання.

Залишилися дружина та двоє маленьких дітей^[2][3].

• Нагрудний знак «За зразкову службу» (наказ Міністра оборони України від 04.08.2023 року, № 988)
• Медаль «За службу Україні» (Громадська організація «Всеукраїнське об'єднання громадян „КРАЇНА“», Наказ № 3429 від 22.08.2023 року)
• Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно, Указ Президента України від 12 лютого 2024 року, № 76/2024)^[1]

Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.