Вонігове
| село Вонігове | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район | Тячівський район |
| Громада | Буштинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA21080030020018619 |
| Облікова картка | Облікова картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1389 |
| Перша згадка | 1389 (635 років)[1] |
| Населення | 2654 особи[1][2] |
| Поштовий індекс | 90553[1] |
| Телефонний код | +380 3134[1] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°04′30″ пн. ш. 23°31′39″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря | 227[3] м |
| Водойми | р. Теребля[1] |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 90553, Закарпатська обл., Тячівський р-н, с. Вонігове, вул. Головна, 124[1] |
| Карта | |
  Вонігове | |
 Вонігове | |
| Мапа | |
 | |
Вонігове́ — село в Буштинській селищній громаді Тячівського району Закарпатської області України. Населення становить 2654 особи (станом на 2001 рік)[1][2]. Село розташоване на південному заході Тячівського району.
Географія[ред. | ред. код]
| Клімат Вонігового | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | 0,4 | 2,6 | 8,7 | 15,3 | 20,5 | 23,3 | 25,0 | 24,6 | 20,7 | 15,0 | 7,5 | 2,3 | 13,8 |
| Середня температура, °C | −3,1 | −0,9 | 4,1 | 9,9 | 14,7 | 17,7 | 19,2 | 18,8 | 15,1 | 9,7 | 4,1 | −0,5 | 9,1 |
| Середній мінімум, °C | −6,5 | −4,4 | −0,4 | 4,5 | 9,0 | 12,1 | 13,5 | 13,0 | 9,5 | 4,5 | 0,7 | −3,3 | 4,40 |
| Норма опадів, мм | 50 | 44 | 43 | 54 | 77 | 98 | 84 | 75 | 49 | 45 | 54 | 66 | 739 |
| Джерело: [1] | |||||||||||||
Історія[ред. | ред. код]
Назва походить від прізвища Вайнагій.
Вонігове вперше згадується в письмових джерелах за 1389 рік, коли ним володів Хустський замок.
З 18 ст. зберігся стародавній будинок «Палата» родини Кьолчеї.
Храми[ред. | ред. код]
у 19 ст. діяла синагога.
Церква св. великомучениці Варвари. 1931.
Щоб спорудити православну церкву, купили дерево з розібраної хати і ще додали трохи дерева. Церкву почали будувати при головній дорозі, біля школи, у 1926-1927 роках, а організував та очолив будівництво монах Тереблянського монастиря Вікентій (Василь Орос) Коробове склепіння й, очевидно, дахи зробив місцевий майстер Василь Демко.
У північно-західному куті двору поставили одноярусну каркасну дзвіницю з двома дзвонами. Церква перестала діяти після 1945 р. Близько 1960 р. споруду пошкодила блискавка.
Згідно з документами, церкву зняли з реєстрації 22 листопада 1960 р., а в 1961 р. її розібрали і дерево продали Олені Поп та Василю Добопгу.
Церква Св. Трійці. 1912.
У 1751 р. в селі була церква “деревяна з вежою, шинґлями крита, у добром состояню, не знати от кого благословлена. Образами слабо украшена… Книги церковні всі. Звони два… Замок желізний. Посвященна св. Николаю…” Очевидно, це була церква, збудована в стилі “готики Потисся”. Споруда, що стояла на місці теперішнього двору М. Д. Лучка, згоріла на початку XX століття, а місце престолу позначене камінням та трьома горіхами. Службу правили під великим навісом у Поповича та в хаті Петра Думинця аж до спорудження теперішньої мурованої церкви, яка належить до кращих мурованих храмів початку XX століття. Всі фасади храму декоративно членуються по вертикалі контрфорсами й видовженими вікнами. Східну частину нави перетинає трансепт, стіни якого оздоблено потрійними вікнами. Гарно вирішено вежу з гострим шпилем і чотирма маленькими шпилями.
За спогадами М. М. Ляшка (1919 р. н.), М. В. Бенци (1909 р. н.), М. В. Цеха (1924 р. н.), кошти на спорудження церкви збирали в США уповноважені для цього М. Ляшко, М. Бокшай, О. Вайнагій, П. Думинець, а М. Величканич здійснив аж три поїздки і привіз, крім грошей, образ Пречистої Богородиці. Степан Рак збирав кошти в українських селах Румунії.
Розповідають, що план церкви також привезли з Америки. Церква справді схожа на американські псевдоготичні храми. Землю для церкви громада купила в єврейської сім’ї.
Напис при вході повідомляє, що храм збудували в 1912 р., а ремонт і малювання інтер’єра зроблено в 1973 р., коли у храмі служив ієромонах Кирнак (Росоха) і кураторами були І. І. Поп, Ю. П. Рак, М. М. Ляшко, М. Ю. Гісем та інші. Стіни церкви штукатурили в 1932 р. Іконостас роботи І. Павлишинця 1957 – 1958 років передано з Руського Поля на початку 1980-х років із тоді закритої греко-католицької церкви.
З трьох дзвонів, відлитих Р. Герольдом у Хомутові в 1923 та 1924 роках, найбільший подарували Петро Іляшко, його батько Василь та мати Марія Стан, а два менші були виготовлені для православної церкви, збудованої в 1926 – 1927 роках.
12 лютого 1939 року відбулись вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 92,4 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. У Воніговому, який належав до округи «Тячів», за УНО проголосували 707 виборців.[джерело?]
Населення[ред. | ред. код]
Станом на 1989 рік у селі проживали 2419 осіб, серед них — 1203 чоловіки і 1216 жінок[4].
За даними перепису населення 2001 року у селі проживали 2654[1][2] особи. Рідною мовою назвали[5]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 2625 | 98,91 % |
| російська | 27 | 1,02 % |
| угорська | 2 | 0,08 % |
Політика[ред. | ред. код]
Голова сільської ради — Олаг Юрій Петрович, 1962 року народження, вперше обраний у 2010 році. Інтереси громади представляють 14 депутатів сільської ради[6][7][8]:
| Партія | Кількість депутатів | Відсоток |
|---|---|---|
| Самовисування | 14 | 100,00 % |
На виборах у селі Вонігове працює окрема виборча дільниця, розташована в приміщенні школи. Результати виборів:
- Парламентські вибори 2002: зареєстровано 1642 виборці, явка 77,47 %, найбільше голосів віддано за Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» — 44,18 %, за блок «За єдину Україну!» проголосували 20,20 %, за Соціал-демократичну партію України — 13,68 %. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Михайло Сятиня (самовисування) — 21,70 %, за Володимира Сливку (самовисування) проголосували 19,89 %, за Василя Лінтура — 16,75 %[9].
- Вибори Президента України 2004 (перший тур): 1037 виборців взяли участь у голосуванні, з них за Віктора Януковича — 47,64 %, за Віктора Ющенка — 35,49 %, за Петра Симоненка — 3,47 %[10].
- Вибори Президента України 2004 (другий тур): 1092 виборці взяли участь у голосуванні, з них за Віктора Януковича — 51,47 %, за Віктора Ющенка — 39,93 %[11].
- Вибори Президента України 2004 (третій тур): зареєстровано 1062 виборці, явка 59,83 %, з них за Віктора Ющенка — 57,72 %, за Віктора Януковича — 36,06 %[12].
- Парламентські вибори 2006: зареєстровано 1784 виборці, явка 67,54 %, найбільше голосів віддано за Партію регіонів — 30,12 %, за блок Наша Україна — 22,82 %, за Блок Юлії Тимошенко — 17,26 %[13].
- Парламентські вибори 2007: зареєстровано 1818 виборців, явка 50,00 %, найбільше голосів віддано за Партію регіонів — 28,38 % за Блок Юлії Тимошенко — 27,28 %, за блок Наша Україна — Народна самооборона — 26,18 %[14].
- Вибори Президента України 2010 (перший тур): зареєстровано 1847 виборців, явка 61,29 %, найбільше голосів віддано за Віктора Януковича — 35,87 %, за Юлію Тимошенко — 19,26 %, за Арсенія Яценюка — 12,63 %[15].
- Вибори Президента України 2010 (другий тур): зареєстровано 1852 виборці, явка 58,69 %, з них за Віктора Януковича — 47,47 %, за Юлію Тимошенко — 45,26 %[16].
- Парламентські вибори 2012: зареєстровано 1817 виборців, явка 44,74 %, найбільше голосів віддано за «УДАР» — 31,86 %, за Партію регіонів — 25,09 % та Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 18,70 %.[17] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Степан Деркач (Партія регіонів) — 46,27 %, за Василя Лазоришинця (УДАР ) проголосували 22,25 %, за Павла Балогу (Єдиний Центр) — 17,75 %[18].
- Вибори Президента України 2014: зареєстровано 1815 виборців, явка 44,63 %, з них за Петра Порошенка — 59,75 %, за Олега Ляшка — 13,33 %, за Юлію Тимошенко — 11,73 %[19].
- Парламентські вибори в Україні 2014: зареєстровано 1815 виборців, явка 33,99 %, найбільше голосів віддано за «Народний фронт» — 28,53 %, за Блок Петра Порошенка — 25,28 % та Радикальну партію Олега Ляшка — 9,72 %.[20] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Павло Балога (самовисування) — 39,87 %, за Василя Сабадоша (Народний фронт) проголосували 20,75 %, за Михайла Мондича (Радикальна партія Олега Ляшка) — 10,53 %[21].
Транспорт[ред. | ред. код]
Через село проходить автомобільний шлях територіального значення Т 0720 Міжгір'я—Буштино.[джерело?]
Спорт[ред. | ред. код]
У селі є власна футбольна команда, яка здобула золоті нагороди на чемпіонаті Тячівського району у 2015 році.[джерело?]
Відомі люди[ред. | ред. код]
У 1937 році до села священиком був призначений Юрій Станинець — український письменник та громадський діяч, депутат Сойму Карпатської України, член Національної спілки письменників України.[джерело?]
Народилися[ред. | ред. код]
- Григора Іван Михайлович — український вчений-ботанік, геоботанік. Досліджував різні типи рослинності України, їх зміни під впливом гідромеліорацій та інших факторів. Розвивав новий напрям болотознавства в Україні — лісове болотознавство, вивчав види торфу і торфові поклади, їх зміни під впливом сільськогосподарського використання.
Туристичні місця[ред. | ред. код]
- З 18 ст. зберігся стародавній будинок «Палата» родини Кьолчеї
- у 19 ст. діяла синагога.
- храм св. великомучениці Варвари. 1931.
- храм Св. Трійці. 1912.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и Облікова картка на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 31 січня 2016. Процитовано 23 січня 2016.
- ↑ а б в Населення населених пунктів Закарпатської області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 23 січня 2016.
- ↑ Погода в селі Вонігове. Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 23 січня 2016.
- ↑ Склад наявного та постійного населення за статтю, Закарпатська область (осіб) - 021 ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОН, Рік, Категорія населення , Стать. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 30 грудня 2015.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - 021 ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 грудня 2015.
- ↑ Вонігівська сільська рада. Облікова картка на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 23 січня 2016.
- ↑ Вонігівська сільська рада. Керівний склад попередніх скликань. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 23 січня 2016.
- ↑ Вонігівська сільська рада. Результати виборів депутатів ради. Архів оригіналу за 28 липня 2012. Процитовано 23 січня 2016.
- ↑ Результати голосування по дільницях: № округу 74, № виборчої дільниці 127. Архів оригіналу за 31 липня 2012. Процитовано 23 січня 2016.
- ↑ Результати госолування по дільницях ТВО № 74, № виборчої дільниці 10, Закарпатська область. Вибори Президента України. Чергові вибори 31.10.2004. Архів оригіналу за 31.07.2012. Процитовано 23.01.2016.
- ↑ Результати госолування по дільницях ТВО № 74, № виборчої дільниці 10, Закарпатська область. Вибори Президента України. Повторне голосування 21.11.2004. Архів оригіналу за 31.07.2012. Процитовано 23.01.2016.
- ↑ Результати госолування по дільницях ТВО № 74, Закарпатська область. Вибори Президента України. Повторне голосування 26.12.2004. Архів оригіналу за 31.07.2012. Процитовано 23.01.2016.
- ↑ Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 70, Закарпатська область. Вибори народних депутатів України 26 березня 2006 року. Архів оригіналу за 30 липня 2012. Процитовано 23 січня 2016.
- ↑ Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 70, Закарпатська область. Позачергові вибори народних депутатів України 30 вересня 2007 року. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 23 січня 2016.
- ↑ Результати голосування по дільницях ТВО № 73, Закарпатська область. Вибори Президента України 17 січня 2010 року. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 23 січня 2016.
- ↑ Результати голосування по дільницях ТВО № 73, Закарпатська область. Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 23 січня 2016.
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 71, Закарпатська область. Вибори народних депутатів України 28 жовтня 2012 року. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 23 січня 2016.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 71, Закарпатська область. Вибори народних депутатів України 28 жовтня 2012 року. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 23 січня 2016.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях територіального виборчого округу № 73, Закарпатська область. Позачергові вибори Президента України 25 травня 2014 року. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 23 січня 2016.
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 71, Закарпатська область. Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 23 січня 2016.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 71, Закарпатська область. Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 23 січня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Облікова картка на сайті ВРУ [Архівовано 9 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Вонігове [Архівовано 6 листопада 2016 у Wayback Machine.]
| ||||||||
 | Це незавершена стаття з географії Закарпатської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |