Вольський Петро Дмитрович
| Вольський Петро Дмитрович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 18 травня 1925 (98 років) Шимкент, Сирдар'їнська область, Киргизька Автономна Соціалістична Радянська Республіка, РСФРР, СРСР | |||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Жанр | жанрове малярство і портрет | |||
| Навчання | Латвійська академія мистецтв (1956) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Яніс Тільбергс, Карліс Міесніекс і Арій Скрідеd | |||
| Працівник | КЗ «ЗАОУМДТ ім. В.Г. Магара» ЗОР | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |   | |||
| | ||||
Петро Дмитрович Во́льський (нар. 18 травня 1925, Шимкент) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1960 року.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 18 травня 1925 року в місті Шимкенті (нині Казахстан). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденами Слави ІІІ ступеня (16 червня 1976), Вітчизняної війни І ступеня (21 лютого 1987)[1].
Упродовж 1950—1956 років навчався в Латвійській академії мистецтв у Карліса Міесніекса, Арія Скріде. Дипломна робота — портрет заслуженої артистки Латвійської РСР Велти Вілцинь (керівник Яніс Тільбергс).
З 1970 року обіймав посаду головного художника Запорізького музично-драматичного театру імені Миколи Щорса. Жив у Запоріжжі в будинку на вулиці Лермонтова, № 26 б, квартира № 67. Переїхав до Ялти, де жив у будинку на вулиці Бірюкова, № 30, квартира № 3[2].
Творчість[ред. | ред. код]
Працював у галузі станкового живопису (переважно у жанрах портрету і тематичної картини) і художньо-декоративного мистецтва.
- Автор живописних картин
- «Товариш» (1956);
- «Юнак» (1956);
- «Балерина Велта Вілцинь» (1956);
- «Лейтенант міліції» (1957);
- «Студентка» (1957);
- «Еллочка» (1958);
- «Жіночий портрет» (1959);
- «На “Запоріжсталі”. Дружба» (1960);
- «Пост спостереження» (1964);
- «До останнього подиху» (1965);
- «Горнові» (1970);
- «Весна (Дівчина)» (1975);
- «Наталія» (1976);
- «Бухта Чехова» (1985);
- «Автопортрет» (2000);
- «Натюрморт» (2003);
- «Скеля» (2003);
- «Парус» (2003);
- «Адалари» (2004).
- У Запорізькому театрі оформив вистави
- «Бразильський скарб» М. Машаду (1971);
- «А зорі тут тихі» Бориса Васильєва (1972);
- «Третя патетична» Миколи Погодіна (1972, 3-я всесоюзна і 1-а республіканська премії);
- «Ураган» Анатолія Софронова (1973);
- «Дзвоніть та приїздіть» Анатолія Алексіна (1973);
- «Учень чарівника» Ванди Жулкевської та Станіслава Бугайського (1973);
- «Забути Герострата!» Григорія Горіна (1974);
- «Її народження» А. Путінцева (1974);
- «Без вини винні» Олександра Островського (1974);
- «Для чого ти живеш?» Імрана Касумова та Гасана Сеїдбейлі (1974);
- «Зачарований вітряк» Михайла Стельмаха (1975, Всесоюзна премія);
- «Повість про вірність» Олексія Коломійця (1975);
- «Безсмертя» Олександра Довженка (1976);
- «Гарантія» Івана Рачади (1976).
Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1956 року. Персональна виставка відбулася у Запоріжжі у 1977 році.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Вольський Петро Дмитрович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 81.;
- Вольский, Петр Дмитриевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 2. Москва. Искусство. 1972. С. 333 (рос.);
- С. В. Латанський. Вольський Петро Дмитрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.
|
