Волошин Микола Григорович
| Волошин Микола Григорович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 1 січня 1927 Кривий Ріг, Українська СРР, СРСР | |||
| Помер | 20 вересня 2000 (73 роки) Нижній Новгород, Росія | |||
| Поховання | Mar'ina roscha cemeteryd | |||
| Громадянство |  СРСР Росія | |||
| Діяльність | актор театру | |||
| Alma mater | Державний інститут театрального мистецтва (1952) | |||
| Заклад | Свердловський державний академічний театр драмиd і Gorky Drama Theatred | |||
| Роки діяльності | 1952 — 1993 | |||
| IMDb | nm1111892 | |||
| Нагороди та премії | ||||
    | ||||
| | ||||
Микола Григорович Волошин (нар. 1 січня 1927, Кривий Ріг — пом. 20 вересня 2000, Нижній Новгород) — радянський і російський театральний актор. Народний артист РРФСР з 1981 року. Лауреат Державної премії РРФСР імені К. С. Станіславського (1968).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1 січня 1927 року в місті Кривий Ріг.
У 1952 році закінчив ГІТІС.
У 1952—1955 роках грав у Свердловському театрі драми.
У 1956—1993 роках був актором Горьковського академічного театру драми імені М. Горького.
Помер 20 вересня 2000 року. Похований на Нижегородському цвинтарі «Мар'їна Роща»[1].
Творча діяльність[ред. | ред. код]
Роботи в театрі[ред. | ред. код]
- «Обрив» Івана Гончарова — Марк Волохов
- «Інтервенція» Л. Славіна — Бродський
- «Дачники» Максима Горького — Замислов
- «Анна Кареніна» по Л. Толстому — князь Облонський
- «Джо Келлер і його сини» Артура Міллера — Джордж Дівер
- «Юпітер сміється» А. Кроніна — Торогуд
- «На дні» Максима Горького — Сатин
- «Фальшива монета» Максима Горького — Глинкін
- «Основи суспільності» Г. Ібсена — консул Берник
- «Три сестри» А. П. Чехова — Вершинін
- «На горах» П. Мельникова-Печерського — Самоквасов
- «Діти сонця» М. Горького — Чепурной
- «Надзвичайний посол» А. і П. Тур — Чумаков
- «Спекотне літо в Берліні» Д. Кьюсак — Тод Ірвін
- «Діти Ванюшина» С. Найдьонова — Костянтин
- «Вороги» М. Горького — Яків Бардін
- «Іуда Головльов» М. Є. Салтикова-Щедріна — Степан
- «Ретро» А. Галина — Чмутіної
- «І сталося одного дня» (Звалище) А. Дударєва — Піфагор
- «Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта — Кухар
- «Кішка на розпеченому даху» Т. Вільямса — Великий Па
- «Святая святих» І. Друце — Келін
- «День Перемоги серед війни» І. Гаручава — Литаври
- «Енергійні люди» В. М. Шукшина — Проста людина
- «Вірність» В. Панової — Милованов
- «Вечір» О. Дударєва — Мультик
- «Дивіться, хто прийшов» У. Арро — Табунов
- «Круглий стіл під абажуром» В. Арро — Гудков
- «Кін IV» Г. Горіна — Лорд Мьюїл
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 1942 — Як гартувалася криця — товариш Лещинського
- 1965 — На завтрашній вулиці — Едуард Миколайович Заприводін, керівник основних споруд будівництва електростанції
- 1987 — Жменяки — епізод
- 1988 — Хліб — іменник — Михайло Аверьянович Харламов
- 1990 — А в Росії знову окаянні дні — Михайло Георгійович
- 1990 — Сім'я вовкулаків — Яків, померлий дідусь, що став вампіром
- 1990 — Українська вендетта — дід Ілько
Нагороди[ред. | ред. код]
- Заслужений артист РРФСР (21 травня 1968);
- Народний артист РРФСР (21 жовтня 1981);
- Державна премія РРФСР імені К. С. Станіславського — за роль Сатину у виставі «На дні» М. Горького (1968);
- Орден «Знак Пошани»;
- медалі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Николай Григорьевич Волошин. Нижегородское кладбище. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 5 травня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Николай Григорьевич Волошин. Нижегородский театр драмы. Архів оригіналу за 25 травня 2018. Процитовано 5 травня 2018.
- Николай Григорьевич Волошин. Личности. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 5 травня 2018.
- Николай Григорьевич Волошин. megabook.ru. Архів оригіналу за 5 травня 2018. Процитовано 5 травня 2018.
|
