Володимирецька волость

Володимирецька волость
Центр Володимирець
Площа 24 764 (1885)
Населення 6856 осіб (1885)
Густота 25.3 осіб / км²

Володимирецька волость — адміністративно-територіальна одиниця Луцького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — містечко Володимирець.

Станом на 1885 рік складалася з 20 поселень, 14 сільських громад. Населення — 6856 осіб (3461 чоловічої статі та 3395 — жіночої), 557 дворових господарств[1].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 11086 5633
Приватної власності 7494 1125
Казенної власності 5968 55
Іншої власності 216 115
Загалом 24764 6928

Основні поселення волості:

  • Володимирець — колишнє власницьке містечко за 120 верст від повітового міста, 560 осіб, 67 дворів, православна церква, костел, школа, вітряний млин, винокурний завод.
  • Великий Жолудськ — колишнє власницьке село, 390 осіб, 49 дворів, православна церква.
  • Довговоля — колишнє власницьке село, 500 осіб, 50 дворів, паровий млин.
  • Каноничі — колишнє власницьке село, 417 осіб, 40 дворів, винокурний завод.
  • Острівці — колишнє власницьке село, 126 осіб, 18 дворів, православна церква.

У складі Польщі[ред. | ред. код]

Гміна Влодзімєжец
1920—1939
Воєводство Поліське
Повіт Сарненський
Адмінцентр гміни Володимирець
Тип гміни Сільська
Громади 30 (1936)
Населення (1921)
 • населення
 • густота населення

13 194

Після окупації поляками Волині волость називали ґміна Влодзімєжец і включили до Сарненського повіту Поліського воєводства Польської республіки. Центром ґміни було містечко Володимирець.

Розпорядженням Міністра внутрішніх справ Польщі 23 березня 1928 р.[2] з ліквідованої ґміни Березьніца до ґміни Влодзімєжец передані населені пункти — села: Ґурна, Мости, Степангород[3] і Степангородська-Гута, колонії: Карчівка, Крушини і Гострий Ріг, селища: Цецилівка і Спалюха та фільварок: Крушини, натомість передано село Любахи від ґміни Влодзімєжец до ґміни Рафалувка.

16 грудня 1930 ґміна у складі повіту була передана до Волинського воєводства.

Польською окупаційною владою на території ґміни велася державна програма будівництва польських колоній і заселення поляками. На 1936 рік ґміна складалася з 30 громад[4]:

  1. Андруга — село: Андруга та гаївка: Залужжя;
  2. Березина — колонії: Березина, Чайків і Крушини;
  3. Хиночі — село: Хиночі, залізнична станція: Хиночі, колонія: Мошкова-Долина та хутори: Висове і Цехоль;
  4. Довговоля — село: Довговоля, військове селище: Довговоля та маєток: Довговоля;
  5. Добринь — колонія: Добринь та залізнична станція: Добринь-Мости;
  6. Дубівка — село: Дубівка, маєток: Дубівка та хутір: Косинь;
  7. Гірне — колонія: Гірне;
  8. Гута — колонія: Гута та маєток: Гута;
  9. Янівка — колонія: Янівка та гаївка: Янівка;
  10. Озеро — село: Озеро та колонія: Діброва;
  11. Каноничі — село: Каноничі та залізнична станція: Станищі;
  12. Липне — село: Липне, військове селище: Липне та маєток: Липне;
  13. Луко — село: Луко;
  14. Луписуки — село: Луписуки;
  15. Мости — колонія: Мости;
  16. Новаки — село: Новаки та маєток: Новаки;
  17. Осовик — колонія: Осовик;
  18. Острівці — село: Острівці та гаївка: Осот;
  19. Печінки — село: Печінки;
  20. Половлі — село: Половлі;
  21. Парода — колонія: Парода;
  22. Прірва — колонії: Прірва і Хоровці та гаївка: Немерець;
  23. Радижеве — село: Радижеве;
  24. Стахівка — колонії: Стахівка і Корчимка та маєток: Корчимка;
  25. Степангород — село: Степангород, маєток: Степангород та хутори: Гострий-Ріг і Хочеве;
  26. Володимирець — містечко: Володимирець;
  27. Володимирець — село: Володимирець, колонії: Бурки, Уланівка й Охримівка, хутори: Дубина і Підлипенне, селище: Гора, гаївки: Межишляхи і Писарівка та залізнична станція: Володимирець;
  28. Воронки — село: Воронки, маєток: Воронки та хутори: Дебрі, Кишечки, Колядки і Пічки;
  29. Зелениця — село: Зелениця та маєток: Зелениця;
  30. Жовкині — село: Жовкині.

17 січня 1940 р. ґміну ліквідували через утворення Володимирецького району.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]