Вовк Володимир Якович

Вовк Володимир Якович
Народився	1908(1908) місто Катеринослав, тепер місто Дніпро
Помер	невідомо
Національність	українець
Діяльність	державний діяч
Партія	ВКП(б)
Нагороди

Володимир Якович Вовк (нар. 1908(1908), місто Катеринослав, тепер місто Дніпро Дніпропетровської області — ?) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Чернівецького обкому КП(б)У, прокурор Дніпропетровської області. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині службовця-конторника залізничної станції. Закінчив початкову школу. Трудову діяльність розпочав у 1920 році учнем слюсаря приватної майстерні в Катеринославі. Потім працював формувальником, кочегаром, начальником цеху Дніпропетровського металургійного заводу імені Комінтерну.

З 1930 року — в Червоній армії: червонофлотець Балтійського флоту. Навчався у машинній школі, був політичним працівником на крейсері «Аврора» в Ленінграді.

Член ВКП(б) з 1931 року.

Після служби на флоті, у 1934—1937 роках навчався у Всесоюзному комуністичному університеті імені Сталіна в Ленінграді.

У 1937—1939 р. — завідувач культурно-пропагандистського відділу Кіровського районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська; 1-й секретар Кіровського районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська.

У 1939—1941 р. — прокурор Дніпропетровської області.

На початку німецько-радянської війни евакуйований у східні райони СРСР. У 1941—1943 р. — завідувач промислового відділу Фрунзенського обласного комітету КП(б) Киргизії; виконувач обов'язків заступника прокурора Української РСР із спеціальних справ.

У 1943—1944 роках — прокурор Дніпропетровської області.

З березня по серпень 1944 року працював 3-м секретарем Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У.

У серпні 1944 — 14 листопада 1946 року — 2-й секретар Чернівецького обласного комітету КП(б)У.

14 листопада 1946 — січні 1948 року — 1-й секретар Чернівецького обласного комітету КП(б)У.

З травня 1948 року — заступник міністра державного контролю Української РСР.

Нагороди[ред. | ред. код]

• орден Трудового Червоного Прапора (23.01.1948)
• ордени
• медалі

Джерела[ред. | ред. код]

• газета «Радянське Буковина» (Чернівці) — 1947 р. — 12 січня.
• Вовк Владимир Яковлевич [Архівовано 19 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). (рос.)

Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

п о р Керівники Чернівецької області Перші секретарі Чернівецького обласного комітету КПУ Іван Грушецький (1940—1941) Іван Зеленюк (1944—1946) Володимир Вовк (1946—1948) Дмитро Гапій (1948—1952) Іван Горобець (1952—1953) Іван Компанець (1953—1956) Олександр Ботвинов (1956—1963) Олексій Григоренко (1963—1972) Володимир Дикусаров (1972—1985) Микола Нівалов (1985—1990) Євген Дмитрієв (1990—1991) Голови Чернівецького обласного виконавчого комітету Олексій Коліков (1940—1941) Олексій Коліков (1944—1948) Роман Булдович (1948—1950) Михайло Маркін (1950—1953) Григорій Чалий (1953—1955) Олександр Ботвинов (1955—1956) Олексій Бодюх (1956—1960) Федір Мацидонський (1960—1963) Дмитро Аршинов (1963—1965) Іван Мусієнко (1965—1973) Віктор Ленчинський (1973—1990) Іван Гнатишин (1990—1991) Голови Чернівецької обласної ради Євген Дмитрієв (1990—1991) Іван Гнатишин (1991—1992) Василь Ковбас (1992—1994) Іван Гнатишин (1994—1996) Іван Шилепницький (1996—2002) Теофіл Бауер (2002) Олександр Смотр (2002—2005) Олександр Грушко (2005—2006) Іван Шилепницький (2006—2010) Василь Ватаманюк (2010—2011) Валентин Маніліч (в.о, 2011—2012) Михайло Гайничеру (2012—2015) Іван Мунтян (2015—2020) Олексій Бойко (з 2020) Голови Чернівецької обласної державної адміністрації Іван Гнатишин (1991—1996) Георгій Філіпчук (1996—1998) Теофіл Бауер (1998—2003) Михайло Романів (2003—2005) Микола Ткач (2005—2006) Володимир Куліш (2006—2010) Михайло Папієв (2010—2014) Михайло Романів (2014) Роман Ванзуряк (2014) Іван Рибак (в. о., 2014) Роман Марчук (в.о, 2014—2015) Олександр Фищук (2015—2018) Михайло Павлюк (в.о., 2018—2019) Сергій Осачук (2019—2022) Руслан Запаранюк (з 2022)