Вишневецький Олександр Костянтинович
| Олександр Вишневецький | |
|---|---|
| Народився | між 1605 та 1607 Залізці |
| Помер | 5 листопада 1639 Черкаси |
| Поховання | Залізці[1]  |
| Громадянство | Річ Посполита |
| Національність | українець |
| Alma mater | Падуанський університет[1] і Болонський університет[1] |
| Титул | князь |
| Посада | Черкаський староста |
| Термін | 1638—1639 |
| Попередник | Костянтин Вишневецький |
| Наступник | Миколай Потоцький |
| Конфесія | католик |
| Рід | Вишневецькі |
| Батько | Костянтин Вишневецький |
| Мати | Урсула Мнішек |
 | |
Олекса́ндр Вишневе́цький (нар. між 1605 та 1607 Залізці тепер Тернопільського району Тернопільської области — пом. 5 листопада 1639) — державний і військовий діяч Речі Посполитої українського походження.
Походив з українського магнатського роду Вишневецьких. Син князя та белзького воєводи Костянтина Вишневецького і Урсули Мнішек. Народився приблизно між 1605 та 1607 роками. Здобув гарну освіту.
Замолоду дістав посаду коронного ротмістра. Обставини цього достеменно невідомі. Брав участь у Смоленській війні, де відзначився. У 1638 році його батько передав в управління староство Черкаське. 20 березня того ж року вступив в урядування староством. Брав участь у придушенні повстання на чолі з Яковом Остряницею і Дмитром Гунею. Ймовірно був учасником Жовнинської битві у червні 1638 року, де козацьке військо зазнало поразки. У 1639 році відправляв війська для придушення дій козаків Карпа Півтора-Кожуха.
10 травня 1639 року у Вінницькому ґроді разом з батьком та молодшим братом Юрієм протестували проти Міхала Янковського стосовно спустошення маєтків (Немирів, Сорокотяжинці, Білка, Лука, Коровайна, Зарудинці), які той тримав у заставі після смерті старшого брата Януша впродовж тривалого часу — йшлося про розігнання підданих, вирубку лісів, забрання різної «арматури» з Немирова, вилов риби тощо. Втім не дочекався рішення суду: раптово помер того ж року в Черкасах. Поховано у бернардинському костелі в Залізцях. Одружений не був, тому староство перебрав рід Потоцьких.
- Вирський Д. С. Українне місто: Кременчук від заснування до 1764 р. — К., 2004 р., с. 7.
- Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, від. рукописів, ф. 91, спр. 59/1-1, арк. 159 зв.— 160
- Котиченко А. Персоналії черкаських старост першої половини XVII ст.[недоступне посилання з липня 2019]
- Яковенко Н. «ПОГРЕБ ТІЛУ МОЄМУ ВИБИРАЮ С ПРЕДКИ МОЄМИ»: МІСЦЯ ПОХОВАНЬ ВОЛИНСЬКИХ КНЯЗІВ У XV — СЕРЕДИНІ XVII СТОЛІТЬ[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ а б в Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 248. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0