Високович Володимир Костянтинович

Високович Володимир Костянтинович
Народився2 (14) березня 1854 Редагувати інформацію у Вікіданих
Гайсин, Подільська губернія, Російська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер13 (26) травня 1912 (58 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Російська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБайкове кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняРосійська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьепідеміолог, бактеріолог, мікробіолог Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна
Харківська губернська гімназіяd
медичний факультет Харківського університетуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьпатологія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладІмператорський університет Святого Володимира
Інститут мікробіології та імунології імені І. І. Мечникова АМН України Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор медицини
Відомі учніВ. М. Константинович, О. І. Смирнова-Замкова, І. Т. Титов
CMNS: Високович Володимир Костянтинович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Володи́мир Костянти́нович Високович (нар. 2 (14) березня 1854(18540314), Гайсин, Україна — 13 (26) травня 1912)[2] — патологоанатом, бактеріолог, епідеміолог, доктор медицини, професор.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 2 (14 березня) 1854 року в Гайсині. У 1871 році Високович завершив навчання в Першій харківській гімназії[ru] із золотою медаллю, і вступив до Харківського університету на медичний факультет, закінчив навчання в 1876 році. Залишений як вибраний стипендіат при університеті. У зв'язку з російсько-турецькою війною 1877—1878 років його мобілізували як військового лікаря і відправили на Кавказ; у шпиталях Тіфліса, Абастумані, Єревана набував фаху прозектора й ординатора. У 1878 році Високовича відрядили до Харкова в клініки університету, 1879 року його направили до клінік Харківського військового шпиталю. У 1880 році медичний факультет Харківського університету обрав лікаря Високовича на 2 роки як стипендіата (на сьогодні — докторанта) — задля приготування до професорського звання по предмету «патологічна анатомія». У 1881 році стипендіат Високович склав екзамен на ступінь доктора медицини — дисертація «О заболевании кровеносных сосудов при сифилисе», після прилюдного захисту дисертації в травні 1882 року йому присудили відповідний науковий ступінь (рос. «Университетским советом в степени доктора медицины»). З 1884 року — професор Харківського університету, з 1895 — в Київському університеті.

Київський період

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка Володимиру Високовичу на будинку колишнього Патологоанатомічного інституту (Київ, бульвар Шевченка, 17)

У Києві по переїзду з Харкова професор Високович очолив кафедру патологічної анатомії — Патологоанатомічний інститут (заснований з ініціативи професора Г. М. Мінха у 1887 році) і насамперед продовжив науково-творчі зв'язки Патологоанатомічного інституту Університету святого Володимира із патологоанатомічними інститутами університетів Німеччини та Чехії.

У 1895 році разом з професорами Лешем, Садовенем і В. Д. Орловим очолив перший хіміко-мікроскопічний кабінет при Товаристві київських лікарів[3].

У 1901 році читав лекції з бактеріології та патанатомії чуми в рамках курсу підвищення кваліфікації київських лікарів щодо цього захворювання[4] У 1903 році увійшов до складу комісії Київського університета, яка розглянула вимогу Товариства захисту тварин обмежити досліди на тваринах[5] У 1906 році очолив комісію курсів для підвищення кваліфікації лікарів.[6]

У Києві 1908 року Володимир Високович створив кафедру патологічної анатомії Жіночого медичного інституту і очолював її до 1911 року. В 1910 році був директором (за сумісництвом) Київського Бактеріологічного інституту (нині — Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМН України).

Помер на 59-му році життя 26 травня 1912 року. Поховали його у Києві на Байковому кладовищі (друге польське кладовище, ділянка № 7). Товариші, друзі й шанувальники Володимира Костянтиновича Високовича спорудили мистецький надгробок із чорного лабрадориту з портретом небіжчика у ніші медальйонної форми.

Могила Володимира Високовича

Родина

[ред. | ред. код]

Одружився з вдовою лікаря Ольгою Володимирівною Ковалевською, уродженою Олександровою, яка мала від першого шлюбу сина Леоніда 1876 року народження. У них народилися сини Євгеній (1887), Миколай (1889) та дочка Ніна (1880).

Наукові дослідження

[ред. | ред. код]

У дослідженні дисертаційного матеріалу докторант Високович застосовував новий метод — мікротомні зрізи із фіксованих тканин. Науковець виявив, що при розростанні інтими артерій мозку при сифілісі «стойкие клеточные злементы соединительной ткани образуются не из лейкоцитов, а из подвижных фибробластов — гистиогенного, а не кровяного происхождения» — це були переконливі дані патологічної гістології сифілітичного ендартериїту докази гістогенезу грануляційної тканини. Дисертація відкривала авторові шлях на кафедру патологічної анатомії університету і створила йому європейське ім'я. У березні 1884 р. доктора медицини Високовича відрядили в Німеччину та Францію. Вчений знав німецьку мову і розумів французьку, завдяки чому він міг спілкуватися з багатьма відомими європейськими науковцями, друкувати свої наукові праці.

Працюючи в німецькій лабораторії Флюгге розробив експериментальну модель інфекційного ендокардиту[7].

Щодо мікроорганізмів, упорснутих у кров теплокровних тварин, автор дійшов наступних висновків:

  • неушкоджені тканини і органи тварин непрохідні для мікроорганізмів;
  • мікроорганізми швидко зникають з крові в паренхіматозних органах, тому що їх захоплюють фагоцити — фіксовані сполучно¬тканинні елементи, ендотеліальні клітини капілярів і речовина між ендотелієм.

Зробив низку відкриттів у галузях патологічної анатомії, бактеріології та епідеміології. Удосконалив методи імунізації проти чуми, сибірки, правця, черевного тифу.[8]

Високович розробив вчення про ретикуло-ендотеліальну систему (нині її називають системою мононуклеарних фагоцитів).

Одним із перших опрацював проблему фагоцитозу.

Його вважають засновником харківської школи патологоанатомів.

Брав активну участь у боротьбі з багатьма епідеміями чуми, зокрема епідемія чуми в Бомбеї в 1896-1897 роках. У 1908 році очолив боротьбу з холерою в Києві.

1901 року вперше описав з території України випадок альвеолярного ехінококозу, спричиненої гельмінтом Echinococcus multilocularis[9].

Нагороди і титули

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Высокович Владимир Константинович — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ Високович Володимир Костянтинович: До 150-річчя від дня народження. Сергій Старченко, Володимир Благодаров. Мистецтво Лікування. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 28.01.2008.
  3. ↑ Аронов, Г. Ю.; Пелещук, А.П. (2001), Клинико-лабораторный кабинет, Легенди і бувальщина київської медицини, Київ: Століття, с. 118 {{citation}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  4. ↑ Аронов, Г. Ю.; Пелещук, А.П. (2001), Угроза чумы, Легенди і бувальщина київської медицини, Київ: Століття, с. 131 {{citation}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  5. ↑ Аронов, Г. Ю.; Пелещук, А.П. (2001), Ответ баронессе, Легенди і бувальщина київської медицини, Київ: Століття, с. 134-135 {{citation}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  6. ↑ Аронов, Г. Ю.; Пелещук, А.П. (2001), Повторительные курсы, Легенди і бувальщина київської медицини, Київ: Століття, с. 140-141 {{citation}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  7. ↑ Contrepois, A. (1995). Notes on the Early History of Infective Endocarditis and the Development of an Experimental Model. Clinical Infectious Diseases. 20 (2): 461—466. doi:10.1093/clinids/20.2.461. ISSN 1058-4838.
  8. ↑ М. А. Андрейчин, В. С. Копча — Епідеміологія. Навчальний посібник. — Тернопіль : Укрмедкнига. — 2000. — 382 с.
  9. ↑ Kharchenko, Vitaliy; Kornyushin, Vadim; Varodi, Erika; Malega, Oleksandr (2008). Occurrence of Echinococcus multilocularis (Cestoda, Taeniidae) in red foxes (Vulpes vulpes) from Western Ukraine. Acta Parasitologica. 53 (1). doi:10.2478/s11686-008-0008-9. ISSN 1896-1851.(англ.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Високович_Володимир_Костянтинович&oldid=44962179