Вирозуб Василь Дем'янович

Василь Вирозуб
Василь Дем'янович Вирозуб
Народився25 травня 1970(1970-05-25) (54 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Борщів, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьсвященник, капелан Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materТернопільський мистецький фаховий коледж імені Соломії Крушельницької Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Василь Дем'янович Вирозуб (нар. 25 травня 1970, м. Борщів, Тернопільська область) — український священник, капелан. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2022), лавреат нагороди «Пам'яті народів» (2023, Чехія).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Василь Вирозуб народився 25 травня 1970 року у місті Борщеві, нині Борщівської громади Чортківського району Тернопільської области України[1].

Батько був старостою храму, а також фундатором та будівничим ще двох храмів на Борщівщині Тернопільської области, дідусь у сільській церкві акомпанував під час недільних служб на фісгармонії (аналог органу), брати батька, Петро і Василь, робили художні розписи у храмах та церквах, дядько, а також хресний, Василь Гаврилович Вирозуб, був священником української церкви митрофорний протоієрей[2].

Навчався в Борщівській музичній школі[1]. Закінчив Тернопільське музичне училище, де вчився грати на кларнеті[3].

Після служби в армії навчався в духовній семінарії. Нині настоятель Свято-Троїцького храму ПЦУ м. Одеси[4][2].

Активний учасник Революції гідності[1]. Був серед одних із перших священників, які взяли участь у створенні служби капеланів у підрозділах української армії. У 2015 році відправився на схід України і виконував обов'язки капелана в одному з підрозділів 72-ї ОМБр. Перебував разом із військовими в місцях виконання бойових завдань на Маріупольському напрямку[2].

25 лютого 2022 року у складі цивільного пошуково-рятувального судна «Сапфір» капелани Василь Вирозуб, Олександр Чоков, Леонід Болгаров, а також дитячий лікар Іван Тарасенко відправилися на захоплений ординцями острів Зміїний, щоб забрати тіла нібито загиблих українських захисників, але росіяни взяли їх у полон і невдовзі відправили спочатку в Севастополь, потім у фільтраційний табір у Бєлгородській області, а звідти у слідчий ізолятор № 2 міста Старий Оскол. Згодом Чокова, Болгарова і Тарасенка після 43 днів заточення, допитів та знущань звільнили, а Василя Вирозуба залишили в катівні, де продовжували допитувати, піддаючи жорстоким тортурам. 6 травня 2022 року[5] був звільнений під час обміну полоненими. Проходив лікування і реабілітацію в госпіталі[2][6][7].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • орден «За заслуги» III ступеня (23 серпня 2022) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів нашої держави, сумлінне виконання професійного обов'язку[8];
  • нагорода «Пам'яті народів» (17 листопада 2023, м. Прага, Чехія)[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Капелан Вирозуб із «Сапфіра», який пережив російський полон, став лауреатом нагороди «Пам'яті народів 2023». Новинарня. 17 листопада 2023.
  2. а б в г О. Кіндсфатер. 70 днів перебування у рашистському полоні не зламали волю українського священника Василя Вирозуба // АрміяInform. — 2022. — 1 серпня.
  3. І. Патлатюк, А. Прокаєва. «Якщо в туалет сходив, то майже під себе. Починаєш кашляти гноєм, бо там аміак від сечі» — полонений капелан Василь Вирозуб // Gazeta.ua. — 2022. — 29 серпня.
  4. Свято-Троїцький храм ПЦУ м. Одеси в ЄДР.
  5. Н. Клочко. Цькували собаками, катували і питали про Бандеру. Капелан ПЦУ розповів про жахи полону // Главком. — 2022. — 3 жовтня.
  6. Н. Коршак, О. Пономаренко. Били та питали, де Бандера: одеський священник Василь Вирозуб розповів про 70 днів російського полону // Суспільне Новини. — 2022. — 16 серпня.
  7. В. Ґуерра. Отець Василь Вирозуб: «У полоні росіяни питали нас: «Ви що, безсмертні?» Я подумав і кажу: «Ви знаєте, так. Безсмертні»[недоступне посилання] // LB. — 2022. — 31 липня.
  8. Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 593/2022 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»

Джерела

[ред. | ред. код]