Вибухонебезпечна суміш

Вибухонебезпечна суміш (ВС) — суміш повітря з горючими газами, парою, туманами, горючим пилом та волокнами, в якій за нормальних атмосферних умов після запалення процес горіння (вибух) поширюється на весь об'єм суміші[1].

Основні визначення[ред. | ред. код]

ВС створюють суміші горючих газів, пари легкозаймистих рідин, вибухонебезпечні пил або волокна з окислювачами (кисень, хлор тощо).

Горючий газ (ГГ) — газ, який в суміші з повітрям у відповідній пропорції утворює газове вибухонебезпечне середовище.

Легкозаймиста рідина (ЛЗР) — горюча рідина, здатна запалитися від короткочасного впливу джерела загоряння тривалістю до 1 с з низькою енергією (полум'я сірника, іскра, тліюча сигарета тощо), з температурою загоряння не більше +61 ºС у закритому або +66 ºС у відкритому тиглі.

Горюча рідина (ГР) — рідина, яка здатна запалитися від джерела запалювання, самостійно горіти після його видалення і має температуру загоряння понад +61 ºС у закритому або +66 ºС у відкритому тиглі.

Вибухонебезпечний пил (волокна) — горючий пил або волокна вважаються вибухонебезпечними, якщо в разі їх мимовільного загоряння в установці за визначеною концентраційною межею за ГОСТ 12.1.044 виникає надмірний тиск газів як мінімум 5 кПа.

Горючий пил — пил, суміш повітря з яким у визначених пропорціях при атмосферному тиску та температурі створює вибухонебезпечне пилоповітряне середовище.

Вибух — процес вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об'ємі за короткий проміжок часу.

Класифікація вибухонебезпечних сумішей[ред. | ред. код]

Схема установки для визначення БЕМЩ: 1 — електроди; 2 — камера; 3 — крани вакуумні; 4 — оглядове вікно; 5 — блок автоматичного терморегулювання; 6 — датчик температур; 7 — пристрій для перемішування суміші; 8 — мікрометричний гвинт; 9 — головка гвинта; 10 — кришка; 11 — індуктор високовольтний; 12 — лабораторний автотрансформатор; 13 — вакуумметр; 14 — вакуум-насос; 15 — нагрівальні елементи; 16 — запалювальна свіча; 17 — сферична оболонка

Газо-пароповітряні ВС поділяють на категорії і групи.

Газо-пароповітряні ВС поділяють на дві категорії (позначаються римськими цифрами):

  • І категорія — метан на підземних гірських роботах;
  • ІІ категорія — гази та пари, за виключенням метану на підземних гірських виробітках.

ІІ категорія газо-пароповітряних ВС, в свою чергу, також поділяється на три категорії.

Класифікація газо-пароповітряних ВС здійснюється залежно від величини безпечної експериментальної максимальної щілини.

Безпечна експериментальна максимальна щілина (БЕМЩ) — максимальний проміжок між фланцями оболонки, крізь який не передається вибух з оболонки в навколишнє середовище за будь-якої концентрації горючих газів у повітрі.

Категорія суміші БЕМЩ, мм
ІІА більше 0,9
ІІВ більше 0,5 але менше 0,9
ІІС менше 0,5

Література[ред. | ред. код]

  • О. В. Кулаков, В. О. Росоха. Електротехніка та пожежна профілактика в електроустановках: Підручник. — Харків: Національний університет цивільного захисту України, 2012.
  • ГОСТ 12.1.011-78 Смеси взрывоопасные. Классификация и методы испытания. (діючий і в 2019 р.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. визначення у цьому параграфі приведено за нормативним документом НПАОП 40.1-1.32