Виборчі технології
Ви́борчі техноло́гії — це система заздалегідь продуманих, запланованих, а також спонтанно використовуваних заходів, планів, процедур, технічних та інформаційних засобів для забезпечення успішного висунення кандидатів та їх обрання. Нечесне ведення виборчої кампанії прийнято позначати сленговим терміном "брудні виборчі технології"[1].
Це також сукупність засобів і методів впливу на виборців, заснованих на відповідних наукових розробках, даних соціологічних досліджень у поєднанні з політичною рекламою і методами public relations, що спрямовані на досягнення успіху на виборах певною політичною силою.
Сутність[ред. | ред. код]
Як засвідчує практика, далеко не всі кандидати, вступаючи в передвиборчу боротьбу, орієнтовані на перемогу. Деякі з них розглядають виборчу кампанію як можливість привернути увагу до своєї особи, пройти попереднє «розкручування» з метою участі в наступних виборах або ж просто «відтягти» на себе частину голосів сильних суперників якогось із кандидатів. Виборча кампанія може бути ототожнена з особливим видом політичного управління.
Класифікація[ред. | ред. код]
Різнорідність технологій за предметно-цільовими критеріями визначає особливості їх практичного застосування. Розв'язання того чи іншого політичного завдання вимагає комплексного підходу з використанням різних політичних технологій. У зв'язку з цим останні можуть бути згруповані таким чином:
- аналітичні технології (політичний аналіз, політичне консультування);
- предметно-практичні («польові») технології (прийняття рішень, управління конфліктами, управління переговорами, лобіювання);
- комунікативні технології (агітація і пропаганда, PR, політична реклама, інформаційно, інформаційно-мережеві;
Особливість виборчих технологій[ред. | ред. код]
Особливість виборчих технологій полягає, зокрема, в їх оперативності і стандартному наборі процедур. Не складно помітити, що передвиборчі кампанії розгортаються за одним і тим самим багаторазово апробованим сценарієм: з одного боку — демонстрація позитивних якостей рекламованого кандидата, а з іншого — публічна негативна характеристика опонентів. Подібні кампанії, як правило будуються не на випадковому наборі розрізнених засобів, а на добре відпрацьованих спеціальних технологіях.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Л.Кочубей. Технології виборчі деструктивні // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.710 ISBN 978-966-611-818-2.
- Нестерович В.Ф. Виборче право України: Підручник. Київ: Видавництво Ліра-К, 2017. 504 с.
- Нестерович В.Ф. Виборча кампанія: Словник сленгових термінів та виразів [Архівовано 22 лютого 2020 у Wayback Machine.]. Київ: Видавництво Ліра-К, 2020. 648 с.
- ↑ Нестерович В.Ф. (2020). Виборча кампанія: Словник сленгових термінів та виразів. Київ: Видавництво Ліра-К. с. 52—53. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 4 червня 2022.