Весілля в Київській губернії
| Весілля в Київській губернії | |
 | |
| Автор | Микола Пимоненко |
|---|---|
| Час створення | 1891 |
| Розміри | 71 × 108 см |
| Матеріал | полотно, олія |
| Місцезнаходження | Національний художній музей України (Київ) |
«Весілля в Київській губернії» — картина українського живописця Миколи Пимоненка, cтворена 1891 року. Зберігається в Національному художньому музеї України у Києві. Походить з колекції Миколи Терещенка[1].
Опис[ред. | ред. код]
Картина написана 1891 року під Київщині у Малютинці, де щоліта Пимоненко жив з сім'єю і де обладнав собі майстерню[2]; стала етапною в його творчості та відображає початок художньої зрілості майстра. В цьому полотні вперше яскраво проявилося його майстерність цікаво й деталізовано розробляти сюжет, вміло компонувати, досягати життєвої переконливості у відображенні певної ситуації та образів дійових осіб[3].
Діагональна побудова багатофігурної композиції дала художникові змогу широко показати різноманітних учасників весілля. Їхні образи Пимоненко тлумачить з двох поглядів: з ліричного, розмірковуючи на долею молодої й молодого, і трохи з гумористичного в зображенні інших учасників цієї процесії. Йому вдалося правдиво з виразністю передати почуття усіх дійових осіб, знайти для кожної з них природну позу й індивідуальну характеристику. Зокрема, наречені йдуть статечно й задумливо, як це й треба за звичаєм, а селяни тут весело жартують, співають і пританцьовують. За зовнішньою святковістю відчувається сум і невпевненість у щасливому майбутті молодих[4]. Молода жінка з дитиною на руках дивиться замислено, немовби пригадуючи своє власне весілля; процесію у захваті споглядає дівчина; зацікавлено подивляється на них хлопчик. Художник ввів до композиції персонажів, що проваджають поглядом наречених, щоб відтворити враження руху процесії та привернути увагу глядачів до її учасників[3].
Це полотно є одним з перших творів художників, в якому дія розвертається не в приміщенні, а просто неба. Пейзаж тут змальовує сільську вулицю в осінній день та відіграє роль не тільки середовища, а й доповнює сюжет: це свідчення того, що весілля відбувається в традиційну для села того часу весільну пору року. Гама кольорів на полотні стримана, в ній домінують спокійні вохристі, коричнуваті, синьо-сірі кольори й лише іноді виділяються червоні барви (наприклад хустки, пояси та ін.) як акценти. Ретельно зображені в картині українські костюми з усім характерними деталями[5]. Втім в емоційному плані сам колорит картини тут великої ролі ще не відіграє[3].
Ліворуч внизу картини міститься підпис: Н. Пимоненко 91[6].
Визнання[ред. | ред. код]
Картина «Весілля в Київській губернії» одразу привернула увагу любителів мистецтва і дістала схвальну оцінку в пресі [7]. Газетах і журналах, в оглядах академічної виставки 1891 року і в статтях в центрі уваги були полотна Пимоненка «Весілля в Київській губернії» і «Ранок Христового Воскресіння»[5]. У зв'язку з успіхом цих двох картин Микола Мурашко клопотався перед радою Академії мистецтв про присвоєння Пимоненку звання художника[5]. 2 квітня 1891 року художник отримав звання Почесного вільного общника[5][6][8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Лариса Амелина. «Под крылом Терещенко // Антиквар. — № 10 (77), вересень 2013. — С. 50.
- ↑ Пимоненко Микола Корнилійович. До 150-річчя з дня народження | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 2 грудня 2023.
- ↑ а б в Пимоненко, 1983, с. 6.
- ↑ Каталог, 1963, с. 6.
- ↑ а б в г Затенацкий, 1955, с. 32.
- ↑ а б Каталог, 1963, с. 28.
- ↑ Пимоненко, 1983, с. 7.
- ↑ Каталог, 1963, с. 14.
Література[ред. | ред. код]
- Я. П. Затенацкий. Николай Корнильевич Пимоненко. Жизнь и творчество. — К : Вид-во АН УРСР, 1955. (рос.)
- Виставка творів Миколи Корнилійовича Пимоненка. Каталог / заг. ред. С. Раєвського. — К : Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1963. — 1000 прим.
- Микола Пимоненко : Альбом / Авт.-упоряд. І. В. Огієвська. — К : Мистецтво, 1983. — 107 с. — 22 000 прим.