Верушка
| Верушка | |
|---|---|
| нім. Veruschka Gräfin von Lehndorff | |
_cropped.jpg) | |
| Ім'я при народженні | нім. Vera Gottliebe Anna Gräfin von Lehndorff |
| Народилася | 14 травня 1939[1][2][…] (84 роки) Кенігсберг, Вільна держава Пруссія, Третій Рейх[1] |
| Країна |  Німеччина |
| Діяльність | модель, кіноакторка, акторка, художниця, фотографка, сценаристка |
| Галузь | акторське мистецтво[4], малярство[4], фотографія[4] і modellingd[4] |
| Знання мов | німецька[5] |
| Рід | Lehndorffd |
| Батько | Heinrich von Lehndorff-Steinortd |
| Родичі | Jan von Haeftend |
| Зріст | 183 см |
| Волосся | біляве волосся |
| Очі | блакитні |
| IMDb | ID 0902610 |
Верушка (нім. Veruschka; ім'я при народженні графиня Вера Готтлібе Анна фон Лендорф, нім. Vera Gottliebe Anna Gräfin von Lehndorff, також Вера фон Лендорф, або Верушка фон Лендорф; нар. 14 травня 1939, Кенігсберг, Східна Пруссія) — німецька модель та акторка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилась 14 травня 1939 року в місті Кенігсберг, Східна Пруссія (нині російський Калінінград) в старовинній дворянській родині. Її батьками були граф Генріх фон Лендорф (1909—1944) та графиня Готтлібе фон Кляйнен (1913—1993). Крім неї в родині було ще три дочки — Марі Елеонор (1937—2018), Габрієль (нар. 1942) та Катаріна (нар. 1944). Їхнім двоюрідним дядьком був хірург та письменник граф Ганс фон Лендорф (1910—1987), двоюрідною тіткою — журналістка і громадська діячка графиня Маріон Денгофф (1909—2002). 4 вересня 1944 року їхнього батька було страчено за участь у замаху на Гітлера, відомому як Змова 20 липня, або Операція «Валькірія». Родина була позбавлена майна та титулу, їхню матір було відправлено до трудового табору, а Веру разом з Марі Елеонор та Габрієль віддано до дитячого будинку в місті Бад-Закса. По завершенні Другої світової війни вона разом з матір'ю та сестрами мешкали у лагерях для біженців, через постійні переміщення Вері довелося змінити 13 шкіл.
Після школи вона вивчала дизайн та живопис у Флоренції. В Італії Вера, чий зріст досяг 183 сантиметрів, почала працювати моделлю, взявши псевдонім Верушка. У 1960-х та на початку 1970-х років вона працювала в Італії, Франції та США, з'явилася на 800 обкладинках та співпрацювала з такими метрами як Сальвадор Далі, Річард Аведон, Ірвінг Пенн, Діана Вріланд, Гельмут Ньютон, Стівен Майзель, Петер Ліндберг та Пітер Біерд. 1966 року відбувся її кінодебют у фільмі «Фотозбільшення» Мікеланджело Антоніоні (вона зіграла саму себе, яка протягом п'яти хвилин позує головному герою в його студії; врешті, саме цей епізод потрапив на постер стрічки, яка здобула Золоту пальмову гілку на 20-му Каннському кінофестивалі).
1971 року зіграла головну роль у кінодрамі свого близького друга фотографа Франко Рубартеллі «Верушка. Поезія жінки» (італ. Veruschka, poesia di una donna).
1984 року виконала головну роль у фільмі Ульріки Оттінгер «Доріан Грей у дзеркалі жовтої преси», де зіграла спільно з Дельфін Сейріг.
1986 року було видано альбом «Метаморфози» художника Хольгера Трюльцшема, для якого Верушка позувала вкрита фарбою у стилі боді-арт.
2004 року режисер Пол Морріссі, відомий своєю співпрацею з Енді Ворголом, створив про неї документальний фільм «Верушка. Життя перед камерою».
2006 року у берлінському Музеї фотографії пройшла організована Фондом Гельмута Ньютона виставка «Автопортрети Верушки» (англ. Veruschka Self-Portraits), фотографії для якої були створені спільно з фотографом Андреасом Хубертусом Ільзе. Того ж року з'явилася в епізодичній ролі графині Валленштейн у фільмі «Казино Рояль» з циклу про Джеймса Бонда, з Деніелом Крейгом та Євою Грін у головних ролях.
2011 року видала автобіографічну книгу «Верушка. Моє життя» (нім. Veruschka. Mein Leben)[6].
Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1966 | ф | Фотозбільшення | Blow-Up | Верушка |
| 1971 | ф | Верушка. Поезія жінки | Veruschka, poesia di una donna | Вера |
| 1972 | ф | Саломея | Salomé | Мірріна |
| 1976 | ф | Погані думки | Cattivi pensieri | коханка Маріо Марані |
| 1979 | ф | Міло-Міло | Milo-Milo | Барбара |
| 1979 | ф | Колір тіла | Couler chair | Анна |
| 1984 | ф | Доріан Грей у дзеркалі жовтої преси | Dorian Gray im Spiegel der Boulevardpresse | Доріан Грей |
| 1985 | ф | Наречена | The Bride | Графиня |
| 1989 | ф | Червоний оркестр | L'orchestre rouge | Анна Максимович |
| 2006 | ф | Казино Рояль | Casino Royale | графиня Валленштейн |
| 2019 | ф | Свято | La vacanza | Аннеке |
Цитата[ред. | ред. код]
«Гельмут Ньютон якось сказав мені: "Знаєш, а ми ж працюємо, аби наповнювати сміттєві баки". І він правий. В решті решт, усі наші фотографії осідають на смітнику, серед кухонних відходів та старого ганчір'я. Чудовий мотлох, що втратив сенс».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118816403 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ 3sat-Mediathek. www.3sat.de (нім.). Процитовано 28 липня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
|
