Веннівер Буш
Веннівер Буш (англ. Vannevar (/væniːvɑːr/) Bush, часом також Венівар Буш, Ванневар Буш; 11 березня 1890 — 28 червня, 1974) — американський інженер, винахідник і адміністратор науки, що під час Другої світової війни очолював Управління з наукових досліджень і розробок США (англ. Office of Scientific Research and Development), один із ініціаторів і керівників на початковому етапі Мангеттенського проєкту. Відомий також працями з розробки аналогових обчислювальних машин. Засновник руху науковців США, що привів до створення Національного наукового фонду.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1890 року в родині священника. Обоє його дідусів були капітанами китобійних суден, від яких, за його словами йому передались амбіції керівника.[11]
Вступив до Університету Тафтса.[12]
В 1931 році створив перший у світі аналоговий електрично-механічний комп'ютер, який міг розв'язувати диференційні рівняння, що містили до 18-ти змінних.[13]
Після війни Буш займався адміністративною роботою. У 1940-ті він був президентом Об'єднаної ради з досліджень і розробок військового і морського відомств, головою ради з питань розробок Національного управління військовими установами, очолював Американський транснаціональний телекомунікаційний конгломерат (АТ&Т).
З 1950-го Буш директор Національного наукового фонду (NSF), якому було уготовано в майбутньому зіграти важливу роль в становленні інтернету. Пізніше він був членом наглядової ради цієї організації.
Останні роки діяльності Буша пов'язані з Массачусетським технологічним університетом. У 1957 -1959 роках Буш був президентом MIT. З 1959 року і до кінця свого життя він залишався почесним президентом інституту.
Лінійна модель інноваційного процесу[ред. | ред. код]
В 1944 році президент Рузвельт запропонував Бушу визначити рекомендації для організації американської науки в мирний час[14]. У липні 1945 року Буш відправляє президенту, тепер вже Гаррі Трумену, меморандум під красномовною назвою "Наука — нескінченний рубіж", підготовлений за підтримки чотирьох спеціально створених для цього комітетів. У вступі до меморандуму Буш оптимістично заявляв: «Перед нами безкінечна дорога розуму, і, якщо ми станемо первопрохідцями з тим же баченням, змістом і прагненнями, з якими ми вели велику війну, ми зможемо забезпечити більш повну і плодотворну зайнятість і більшу повне і плодотворне життя для всіх американців».
У цьому меморандумі Буш виступив за фінансування з державного бюджету фундаментальних наукових досліджень, що проводяться спільно з університетами та промисловими підприємствами. Він висловив пропозицію, що «державні інтереси в областях науки та освіти можуть бути найкращим чином досягнуті у створенні Національного наукового фонду», що в подальшому став основою організації американської науки.
У цьому меморандумі Буш відстоює точку зору, що в мирний час наука вимагає принципово іншої моделі організації наукових досліджень. Вчений розкритикував організаційну структуру науки, успішну для періоду війни.
Основні тези меморандуму:
- Уряд має підтримувати фундаментальні дослідження; фінансувати слід конкретних вчених, а не проєкти;
- Кошти повинні виділятися тим організаціям, де дослідження проводяться в обстановці відкритості;
- Необхідно фінансувати найбільш перспективні дослідження підтримкою студентів, які присвячують свій час науці, в залежності від службового списку та фінансових можливостей.
Буш був впевнений, що в післявоєнній ері благоспроможність націй буде в значній мірі залежати від розвитку малого бізнесу, що активно застосовує нові знання. З цієї причини він вважає необхідним протидіяти практиці, коли найбільші корпорації використовували патентну систему для того, щоб не пускати малі фірми на нові дохідні технологічні ринки.
Меморандум був з інтересом сприйнятий громадськістю, але далеко не всі схвалили поради та пропозиції. У сенаті були включені два законопроєкти: закон сенатора Магнуса, складений на основі пропозицій Буша, інший — сенатора Кілгора, опонента Буша.
У жовтні 1945 року двоє сенаторів провели спільні слухання законопроєктів, у результаті яких було затверджено створення єдиного федерального агентства для розподілу грантів, контрактів та стипендій для розвитку природних наук, включаючи дослідження, пов'язані з військовою тематикою. Однак у питанні про президентський контроль над роботою фонду досягнути згоди не вдалося. Відповідно до плану Кілгора, фонд повинен бути керований директором, призначеним президентом та підзвітним йому. За проєктом Буша-Магнуса науковим фондом повинна керувати призначена президентом рада громадянських осіб, переважно вчених. У 1947 році Конгрес прийняв законопроєкт Буша-Магнуса, але Трумен наклав вето.
В 1950 році Конгрес прийняв компромісний законопроєкт. Фактично були виконані дві найважливіші цілі В.Буша: уряд субсидіював фундаментальні дослідження, а визначення цілей цих досліджень було покладено на незалежних вчених.
Завдяки закону фактично створений союз між урядом, промисловістю та наукою, що стало важливою інновацією, і сприяло технологічній революції XX століття[15]. Така "лінійна модель інноваційного процесу" передбачала повторюваний цикл інновацій — від фундаментальних до прикладних досліджень, від них — до стадії дослідно-конструкторських і проєктно-конструкторських робіт, які спрямовані на розроблення, проєктування, виготовлення та випробовування дослідних зразків нової техніки, а далі — до створення технології і нового продукту. Завершувався повторюваний безперервний цикл виробництвом, яке для інноваційного процесу мало характер комерціалізації винаходу. Останнє включало дослідження ринку, конструювання, ринкове планування, дослідне виробництво і ринкове випробування з переходом до комерційного виробництва.
Модель Ваннавра Буша почали досить жорстко критикувати, особливо після вкорінення ідеологічного курсу на неолібералізм в економічній політиці. До того, як потрапити під обстріл неолібералів, модель активно застосовувалася у США в 1950—1965-ті роки. Після цього її вдосконалили до "ринкового витягування" в 1965—1975-х, коли передбачалося, що ринок починає відігравати більшу роль. У 1975—1985-их модель набула характеру "лінійної зі зворотними зв'язками"; перейшла до "інтегрованої" в 1985—1995-х роках і нарешті — "мережевої" — після 1995 року. Тепер повторюваний цикл інновацій "від досліджень до комерціалізації" є очевидною справою, він має назву "замкнутого циклу інновацій"[16]. Втративши хоча б один сегмент ланцюжка, країна, або навіть цілий регіон, втрачає свою здатність до відтворення, до фінансування інноваційного процесу, як це сталося в ЄС після перенесення виробництв і продажів до Азії[17][18][19].
Фінансування, координація і спрямування усіх етапів в рамках "лінійної моделі інноваційного процесу" повинне здійснюватися за державні кошти, оскільки приватні підприємства не вважали ці етапи ефективними. Оскільки конструкторські і проєктно-конструкторські роботи є ризикованими інвестиціями з низькою окупністю, тому держава і сьогодні частково бере участь у фінансуванні цих етапів за рахунок спеціалізованих фондів і грантів. Лише виробництво і як його складова — продаж продукції повністю переносилося на приватні компанії. Хоча сьогодні і з цим є питання, оскільки великі обсяги відкритого і прихованого фінансування здійснюються за участі національних і регіональних фінансових ресурсів, що особливо характерно для Китаю.
«Модель технологічного трикутника Ваннівара Буша» в середині першої чверті ХХІ ст. була покладена в основу моделей економіко-технологічного розвитку КНР, через відмову від кредитно-фінансової корпоративного капіталізму і перехід до замкнутої системи державної економіки з інкорпорованими в неї фрагментами приватного сектора. Каналами зосередження інвестицій в цільових галузях стали фонди управління трансформацією науково-технічних досягнень КНР.[14]
В 1998 році Комітет наук конгресу США опублікував меморандум «Розкриваючи наше майбутнє: Створення нової національної наукової політики» (Unlocking Our Future to New National National Science Policy)[20], у якому визнається, що основою державної політики щодо науки залишаються погляди Ванневара Буша, висловлені в меморандумі «Наука - нескінченний рубіж».
 | Цей розділ потребує доповнення. (січень 2017) |
Див також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://www.ieeeghn.org/wiki/index.php/Vannevar_Bush
- ↑ а б Dennis M. A. Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ http://web.mit.edu/corporation/membership/chairman.html
- ↑ http://www.nsf.gov/od/nms/recip_details.jsp?recip_id=65
- ↑ а б в г д е Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ http://web.mit.edu/corporation/membership/pastmembers.html
- ↑ а б в NNDB — 2002.
- ↑ а б Geni.com — 2006.
- ↑ Айзексон, 2017, с. 197.
- ↑ Айзексон, 2017, с. 198.
- ↑ Айзексон, 2017, с. 42.
- ↑ а б «Дайте людям деньги и свободу, и они вернутся к вам с чем-то полезным». stimul.online. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
- ↑ science the endless frontier
- ↑ Панченко, В. Г. (2017). ЗАМКНУТИЙ ЦИКЛ ІННОВАЦІЙ ЯК ІНСТРУМЕНТ ІННОВАЦІЙНОГО НЕОПРОТЕКЦІОНІЗМУ В ПОЛІТИЦІ СТИМУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ: ВИКЛИКИ СТВОРЕННЮ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОСИСТЕМИ. Ефективна економіка (укр.). № 11. ISSN 2307-2105. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
- ↑ Резнікова Н.В., Іващенко О.А. Стратегічне партнерство як нова форма економічної інтеграції: аспекти незалежності ЄС та КНР. //Економіка та держава. 2015. № 12. С. 6—9.
- ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche, Коронавирус ударил по немецкому автопрому: Volkswagen временно остановил завод в Вольфсбурге | DW | 19.03.2020 (ru-RU) , архів оригіналу за 29 квітня 2021, процитовано 29 квітня 2021
- ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. В Европе обвал экономики из-за пандемии коронавируса | DW | 30.04.2020. DW.COM (ru-RU) . Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Література[ред. | ред. код]
- Айзексон, Волтер (2017). Інноватори: Як група хакерів, геніїв та ґіків здійснила цифрову революцію. Київ: Наш Формат. с. 488. ISBN 978-617-7279-81-4.
- Шервуд Р. Рузвельт и Гопкинс. Глазами очевидца. Том первый / Пер. с англ. Ред. В. Н. Павлов. Вступ. ст. Ю. В. Борисова. — М. : Из-во иностран. лит-ры, 1958. — 680 с. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Vannevar Bush papers, 1901—1974. The Library of Congress [Архівовано 2 липня 2016 у Wayback Machine.]
|
 | Це незавершена стаття про науковця США. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |