Велоінфраструктура України

Велодоріжка в Тернополі

Велоінфраструктура — сукупність засобів, елементів вуличної мережі, споруд та малих архітектурних форм, що призначені для користувачів велосипедів та за допомогою яких забезпечується функціонування велосипедного транспорту.

Історія розвитку[ред. | ред. код]

З кінця XIX століття, з часу зародження велоруху в Україні, що збігається з часом винайдення велосипеда, велосипедисти рухалися дорогами загального призначення. Перший велосипед з'явився у Львові в 1867 році, а в Києві в 1869 році. В той час автомобільний рух був неінтенсивним, тому потреби в окремих доріжках для велосипедистів не було. На Галичині на початку ХХ сторіччя на один автомобіль припадало 50 велосипедів.

З середини до кінця ХХ сторіччя у великих містах України велорух був не дуже активним, оскільки все більшої популярності набували автомобілі. В той же час, в невеликих містах велорух зберігав свої позиції, оскільки долати невеликі відстані найзручніше саме велосипедом, в той час як автомобіль був доступний далеко не всім мешканцям цих міст. З середини 2000-них користування велосипедом у великих містах знову почало набувати популярності. Впродовж 2010-их років міста України розпочали розбудову велосипедної інфраструктури.

В багатьох містах з'явились спеціальні органи чи посадовці, які відповідають за розвиток велоінфраструктури в місті. Київ[1], Львів, Хмельницький, Луцьк[2], Вінниця, Тернопіль, Кременчук[3], Черкаси мають радників міського голови з питань розвитку велоінфраструктури, в Полтаві в 2015 році створена Робоча група з питань велоінфраструктури[4].

Лобіюють побудову велосипедної інфраструктури також громадські організації, такі як ГО «Київ — Велосипедне місто» [Архівовано 3 грудня 2017 у Wayback Machine.], ГО «Львівська асоціація велосипедистів», ГО «Асоціація велосипедистів Києва», ГО «Міські реформи» (Харків), ГО «СітіЛаб» (Полтава), Ukrainian Bike Family (Харків), ГО "Урбан-рух «Запоріжжя велосипедне», ГО «ВелоВектор» (Одеса), ГО «Вело-Франківськ», тощо.

Ряд міст має спеціальні концепції розвитку велоінфраструктури, зокрема такі документи має Львів (ухвалено в 2010-му), Івано-Франківськ (ухвалено в 2014-му), Одеса (ухвалено в 2015-му), Полтава (ухвалено в 2016-му), Київ (ухвалено у 2018 році) Харків, Кривий Ріг, Запоріжжя.

Станом на кінець 2017 року в Українських містах збудована значна кількість велосипедних доріжок, а саме: у Львові — більше 100 км, у Вінниці — 39 км, у Києві — 58 км (за даними громадської організації «Київ — Велосипедне місто» [Архівовано 7 січня 2018 у Wayback Machine.]), у Харкові — 8 км, у Івано-Франківську — 7 км, в Одесі — 6 км.[5]

Типи велоінфраструктури[ред. | ред. код]

Велодоріжка та розмітка 1.29 у Львові
Велосвітлофор у Львові
Велодоріжка та дорожній знак 4.22 у Львові
Велодоріжка та розмітка 1.15 у Львові
Велошлюз у Львові
Велопарковка у Львові
Cтійка з сервісним інструментом у Львові
Веловагон Львівської залізниці
Велоопора у Львові

До велосипедної інфраструктури можна віднести такі категорії:

1) Ділянки для пересування велосипедом:

  • доріжки для велосипедистів;
  • суміжні пішохідна та велосипедна доріжки;
  • доріжки для пішоходів і велосипедистів;
  • велосмуги;
  • контрсмуги.
  • виділені смуги для громадського транспорту з суміжним велосипедним рухом.

2) Елементи проектування вулиць:

  • пониження бордюрів;
  • пандуси та рампи;
  • підвищені переїзди та перехрестя;
  • підйомники та ліфти.

3) Засоби організації дорожнього руху:

  • дорожні знаки;
  • світлофори;
  • дорожня розмітка;
  • напрямні пристрої.

4) Малі архітектурні форми:

  • велопарковки;
  • велоопори;
  • стійки з сервісним інструментом.

5) Об'єкти сервісу:

  • пункти зберігання велосипедів;
  • станції технічного обслуговування;
  • пункти велосипедного прокату;
  • веломийки.

6) Споруди для занять спортом та активного відпочинку:

  • байк-парки;
  • скейт-парки;
  • велотреки.

7) Засоби для транспортування велосипедів в громадському транспорті:

  • веловагони;
  • кріплення для велосипедів у салоні громадського транспорту;
  • кріплення для велосипедів на корпусі громадського транспорту.

8) Інженерні споруди:

  • мости;
  • тунелі;
  • розв'язки;
  • підпірні стінки.

9) Навігація:

  • вказівники маршрутів;
  • інформаційні стенди.

10) Елементи благоустрою:

  • освітлення велошляхів;
  • смітники для велосипедистів;
  • місця для відпочинку велосипедистів;
  • озеленення вздовж велодоріжок.

Дорожні знаки[ред. | ред. код]

Для регулювання руху велосипедистів, крім дорожніх знаків, що стосуються всіх учасників руху, існують дорожні знаки, що стосуються саме велосипедистів:

Зображення Номер та назва знаку за ДСТУ 4100-2014 Категорія
1.34. Виїзд велосипедистів Попереджувальні знаки
3.8. Рух на велосипедах заборонено Заборонні знаки
4.12. Доріжка для велосипедистів Наказові знаки
4.14. Доріжка для пішоходів і велосипедистів Наказові знаки
4.22. Суміжні пішохідна та велосипедна доріжки Наказові знаки
7.5.7. Вид транспортного засобу (велосипед) Додаткові знаки

Крім цього, дорожні знаки, що стосуються велосипедистів були запроваджені в 2017 році на місцевому рівні у Львові. Йдеться про інформаційні таблички, що позначають напрям руху велодоріжкою.[6]

Дорожня розмітка[ред. | ред. код]

В Україні для ознакування велодоріжок та велосмуг використовують таку дорожню розмітку:

Зображення Номер за ДСТУ 2587:2010 Призначення
1.1 Позначення смуг руху, розділення транспортних потоків. Позначення меж покриття, місць для стоянки ДТЗ, майданчиків для паркування, краю проїзної частини (крайова лінія) на дорогах II—IV категорій згідно з ДБН В.2.3-4
1.5 Позначення смуг руху, розділення транспортних потоків
1.15 Позначення місць, де проїзну частину перетинає доріжка для велосипедистів
1.18 Позначення напрямків руху по смугах
1.29 Позначення доріжки для велосипедистів

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У Києві призначено радника мера з велосипедних питань. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 5 грудня 2017.
  2. У Луцького міського голови новий радник. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 5 грудня 2017.
  3. Мер Кременчука обрав собі радника по розвитку велосипедного руху. Архів оригіналу за 2 травня 2016. Процитовано 5 грудня 2017.
  4. ЯЛИНА САДОВНІКОВА: МЛИНЦІ КОМОМ, АБО ПОЛТАВСЬКА ВЕЛОІНФРАСТРУКТУРА. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
  5. Як велоінфраструктура може змінити місто | Galinfo. Архів оригіналу за 5 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
  6. У Львові затвердили нові експериментальні велознаки. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 4 грудня 2017.

Джерела[ред. | ред. код]