Велигін Петро Володимирович
| Петро Володимирович Велигін | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Народження | 1923 Злинка | ||||
| Смерть | 13 квітня 1944 Ашаги-Джамін | ||||
| Країна |  СРСР | ||||
| Приналежність | .svg){kind=small} Радянська армія | ||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | ||||
| Рід військ |  інженерні війська | ||||
| Роки служби | 1941–1944 | ||||
| Звання | рядовий | ||||
| Формування | 19-й танковий корпус | ||||
| Війни / битви | німецько-радянська війна | ||||
| Нагороди |
| ||||
Петро́ Володи́мирович Вели́гін (1923 — 13 квітня 1944) — радянський військовик часів Другої світової війни, сапер 3-го гвардійського мотоінженерного батальйону 19-го танкового корпусу (4-й Український фронт), гвардії рядовий. Герой Радянського Союзу (1944).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у 1923 році в селі Злинка, нині Маловисківський район Кіровоградської області, в родині залізничника. Українець. Закінчив 4 класи злинської середньої школи № 1.
До лав РСЧА призваний Ленінським РВК Сталінградської області в 1942 році. Учасник німецько-радянської війни з 1942 року. Воював на Сталінградському, Південному й 4-у Українському фронтах. Брав участь в обороні Сталінграда, визволенні Донбасу, штурмі Турецького валу, де був поранений.
Особливо відзначився під час визволення Криму. 13 квітня 1944 року в складі розвідувальної групи під командуванням гвардії сержанта М. І. Піддубного на броні танка досягли околиці села Ашаги-Джамін, нині Сакський район АР Крим. Тут танк був обстріляний з близької відстані артилерією супротивника, прямим влученням танкова гармата була виведена з ладу, танкісти загинули. Розвідники були змушені зайняти кругову оборону. Тричі румунська піхота невдало атакувала десантників. Після того, як скінчились набої, радянські воїни пішли в рукопашну, але були схоплені й обеззброєні. Після нелюдських знущань і катувань понівечених розвідників прогнали через усе село й розстріляли в яру на околиці[1].
Похований у братській могилі в селі Ашаги-Джамін[2] (1945 року перейменоване на Геройське).
Нагороди[ред. | ред. код]
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 травня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії рядовому Велигіну Петру Володимировичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).
Також був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (12.12.1943) і медаллю «За оборону Сталінграда» (1943)[3].
Пам'ять[ред. | ред. код]
- У Малій Висці на честь П. В. Велигіна названо вулицю.
- В селі Злинка встановлено погруддя Героя, його ім'я присвоєне місцевій школі.
- У Сімферополі встановлено пам'ятник героям-розвідникам.
- У місті Саки одна з вулиць названа ім'ям Восьми Героїв і встановлено обеліск.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Представлення до звання Героя Радянського Союзу (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 28 січня 2015.
- ↑ Іменний список незворотних втрат 3-го гвардійського окремого мотоінженерного батальйону(рос.)
- ↑ Велигин Пётр Влпдимирович (рос.). Герои страны. Архів оригіналу за 1 квітня 2023. Процитовано 30 вересня 2023.
Література[ред. | ред. код]
- Чабаненко В. В. Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області. — Дніпропетровськ: Промінь, 1983. — С. 54-57.
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||
