Веди свій плуг понад кістками мертвих
| Веди свій плуг понад кістками мертвих | ||||
|---|---|---|---|---|
| Prowadź swój pług przez kości umarłych | ||||
 | ||||
| Жанр | роман | |||
| Автор | Ольга Токарчук | |||
| Мова | польська | |||
| Опубліковано | 2009 | |||
| Країна |  Республіка Польща | |||
| Видавництво | Урбіно | |||
| Переклад | Божена Антоняк | |||
| ISBN | 978-966-2486-04-9 | |||
| | ||||
«Веди свій плуг понад кістками мертвих» (пол. Prowadź swój pług przez kości umarłych) — роман відомої польської письменниці Ольги Токарчук, вперше виданий 2009 року, а 2011 року перекладний українською Боженою Антоняк. Одразу піля виходу роман викликав бурхливі дискусії. Перекладений на 27 мов.
Нагороди на номінації[ред. | ред. код]
Роман отримав найпрестижнішу книжкову премію Польщі «Ніке» (2008)
Роман потрапив у короткий список Міжнародної Букерівської премії 2019 року.
Сюжет[ред. | ред. код]
Роман розповідає про серію загадкових вбивств місцевих мешканців. Головна героїня — Яніна Душейко — у минулому інженер, яка зараз навчає англійської дітей у сільській школі, а також сторожує дачні будиночки. Звичайна жінка, яка цікавиться астрологією й перекладає поезію Вільяма Блейка. Коли починають знаходити вбитих і поліція розпочинає розслідування цих вбивства, Яніна намагається допомогти поліції, стверджуючи, що за злочини відповідальні тварини, які помстилися браконьєрам і мисливцям.
Українське видання[ред. | ред. код]
Ольга Токарчук. Веди свій плуг понад кістками мертвих / Переклад з польської Божени Антоняк. — Львів: Урбіно, 2011. — 236 с.
Екранізація[ред. | ред. код]
«Слід звіра» (2017) — кримінальний фільм-драма 2017 року, поставлений польською режисеркою Агнешкою Голланд за романом «Веди свій плуг понад кістками мертвих» польської письменниці Ольги Токарчук. Прем'єра стрічки відбулася 12 лютого 2017 року на 67-му Берлінському міжнародному кінофестивалі, де вона брала участь в конкурсній програмі та змагалася за головний приз — Золотий ведмідь .
Рецензії[ред. | ред. код]
- Альбіна Позднякова. Веди свій плуг понад кістками мертвих (04.2011) / Критика[1]
- Віктор Неборак. Ольга Токарчук, якої нам бракує [Архівовано 25 березня 2022 у Wayback Machine.] (22.04.2011) / Молодий Буковинець[2]
- Костянтин Родик. Детектив під знаком нептуна [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (27.04.2011) / Україна молода[3]
- Олена Галета. Антропос, топос, тропос, чи Народження антропологічного роману? [Архівовано 10 листопада 2019 у Wayback Machine.] (20.10.2011) / ЛітАкцент[4]
- Андрій Кокотюха. «Зелена» варта [Архівовано 15 листопада 2019 у Wayback Machine.] (14.02.2012) / Буквоїд[5]
- Наталка Малетич. Ювілейне прочитання Ольги Токарчук [Архівовано 5 березня 2022 у Wayback Machine.] (20.02.2012) / ЗахідНет[6]
- Анна Золотнюк. Повівши свій плуг… (19.10.2012) / Вільне життя[7]
- Люба Якимчук. Роман на трьох персон [Архівовано 28 лютого 2022 у Wayback Machine.] (24.01.2013) / Друг читача[8]
- Олександра Доморосла. Куди веде свій плуг польська письменниця Ольга Токарчук (8.02.2017) / Доморосла та книги
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Ольга Токарчук. Веди свій плуг понад кістками мертвих, Альбіна Позднякова | КРИТИКА. krytyka.com (укр.). Процитовано 9 вересня 2019.
- ↑ Ольга Токарчук, якої нам бракує. Новини Чернівці: Інформаційний портал «Молодий буковинець». Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 9 вересня 2019.
- ↑ Детектив під знаком Нептуна. Club-tourist (амер.). Процитовано 9 вересня 2019.
- ↑ Антропос, топос, тропос, чи Народження антропологічного роману?. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 20 жовтня 2011. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 9 вересня 2019.
- ↑ «Зелена» варта. bukvoid.com.ua. Архів оригіналу за 15 листопада 2019. Процитовано 9 вересня 2019.
- ↑ Zaxid.net. Ювілейне прочитання Ольги Токарчук. ZAXID.NET (укр.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 9 вересня 2019.
- ↑ Головна. Вільне життя (укр.). Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 9 вересня 2019.
- ↑ Роман на трьох персон. Література. Сучасна українська література. Всеохопний літературний портал (укр.). 24 січня 2013. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 9 вересня 2019.