Ваїкато (річка)

Ваїкато

Річка Ваїкато в межах міста Гамільтон
37°22′10″ пд. ш. 174°42′29″ сх. д. / 37.36944444447177460° пд. ш. 174.70805555558777655° сх. д. / -37.36944444447177460; 174.70805555558777655
Витік Таупо
Гирло Тасманове море
• координати 37°22′10″ пд. ш. 174°42′29″ сх. д. / 37.36944444447177460° пд. ш. 174.70805555558777655° сх. д. / -37.36944444447177460; 174.70805555558777655
Країни:  Нова Зеландія
Регіон Ваїкато
Довжина 425 км
Площа басейну: 13 701 км²
Середньорічний стік 340±0,001 м³/с
Притоки: Waipā Riverd, Waipakihi Riverd, Wairakei Riverd, Whangamarino Riverd, Mangatāwhiri Riverd і Tutaenui Streamd
Водойми в руслі Таупо, Lake Ohakurid, Lake Ātiamurid, Lake Whakamarud, Lake Maraetaid, Lake Waipapad, Lake Arapunid і Lake Karapirod
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ваїкато.

Ваїка́то (англ. Waikato) — найбільша річка Нової Зеландії, протяжністю 425 км, що протікає в центральній частині Північного острова і впадає в Тасманове море.

Назва[ред. | ред. код]

Назва річки Ваїкато має маорійське походження і в перекладі з місцевої мови означає «поточна вода».[1]

Річкова система[ред. | ред. код]

Річка Ваїкато бере свій початок на східних схилах гори Руапеху, живлячись переважно водами, що утворилися при таненні льодовика Мангатоетоенуі (в минулому Ваїкато).[2] Найпівденніша притока річки носить назву Верхній Ваїкато. Із заходу, поблизу хребта Каїманава, у Ваїкато впадає річка Ваїпакіхі. У місці, де річка зливається з річкою Ваїхохону, вона носить назву Тонгаріро. Зі сходу, з боку озера Ротоаїра, в Тонгаріро впадає річка Поуто. Надалі річка тече в північному напрямку, протікаючи через місто Турангі, і впадає в озеро Таупо.[3][4] Велика система озер, тунелів та каналів у цьому місці використовується для виробництва гідроелектроенергії.[5] У північній частині Таупо Ваїкато, протікаючи через місто Таупо, випливає з озера і тече в північно-східному напрямку. На відстані приблизно за 40 км від озера річка потім повертає на захід і впадає в південну частину озера Охакурі. В північно-західній частині озера вона випливає і тече в західному напрямку, протікаючи згодом через невеликі озера Атіамурі і Факамару. В північно-західному напрямку Ваїкато потім протікає через озеро Мараетаї і в озері Ваїпапа зливається з однойменною річкою, після чого бере курс на північ і протікає через озера Арапуні і Карапіро, де зливається з річкою Покаїфенуа..[6][7] Наявність великої кількості озер у цьому регіоні пояснюється численними гідроелектростанціями, які, перекриваючи річку, утворюють штучні озера.[8]

На північний захід від озера Карапіро річка утворює річковий басейн Ваїкато[9], протікаючи через міста Кеймбридж, Гамільтон і Нгаруавахіа, поблизу якого в Ваїкато впадає найбільша його притока, річка Ваїпа. Згодом річка тече в північному напрямку через ущелину Таупірі.[1] Далі на північ розташовані міста Хантлі і Меремере, де у Ваїкато впадають річки Фангамаріно і Марамаруа. У міста Мерсер в річку впадає інша притока, річка Мангатафірі, після чого Ваїкато тече в західному і південно-західному напрямку. Недалеко від гирла, поблизу міста Порт-Ваїкато, у Ваїкато з півночі впадає ще одна притока, річка Арароа.[10]

Флора та фауна[ред. | ред. код]

У річці зареєстровано велику кількість водної рослинності і риби: не менше 19 видів корінних видів риб, 10 видів інтродукованих видів і безліч безхребетних і рослин. Здійснюється комерційний вилов риби (перш за все вугра).[11] Вугрі традиційно були основою денного раціону місцевих племен маорі[12].

Каскад ГЕС[ред. | ред. код]

На річці наявні наступні ГЕС: ГЕС Aratiatia, ГЕС Охакурі, ГЕС Атіамурі, ГЕС Whakamaru, ГЕС Мараетаі, ГЕС Ваїпапа, ГЕС Арапуні, ГЕС Карапіро.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Waikato River (англ.). Encyclopaedia of New Zealand (1966). Архів оригіналу за 12 березня 2012. Процитовано 20 марта 2009.
  2. ↑ Miles, Sue. The River: The Story of the Waikato. — 1984. — С. 1. — ISBN 0-86863-418-2.
  3. ↑ Reed New Zealand Atlas / Peter Dowling. — Reed Books, 2004. — С. map 38. — ISBN 0-7900-0952-8.
  4. ↑ Roger Smith, GeographX. The Geographic Atlas of New Zealand. — Robbie Burton, 2005. — С. map 89. — ISBN 1-877333-20-4.
  5. ↑ Tongariro Power Scheme (англ.). Genesis Energy. Архів оригіналу за 12 березня 2012. Процитовано 20 марта 2009.
  6. ↑ Reed New Zealand Atlas / Peter Dowling. — Reed Books, 2004. — С. maps 28-29, 19. — ISBN 0-7900-0952-8.
  7. ↑ Roger Smith, GeographX. The Geographic Atlas of New Zealand. — Robbie Burton, 2005. — С. maps 78, 66-68, 56. — ISBN 1-877333-20-4.
  8. ↑ Miles, Sue. The River: The Story of the Waikato. — 1984. — С. 62. — ISBN 0-86863-418-2.
  9. ↑ Miles, Sue. The River: The Story of the Waikato. — 1984. — С. 69. — ISBN 0-86863-418-2.
  10. ↑ Reed New Zealand Atlas / Peter Dowling. — Reed Books, 2004. — С. maps 14, 18-19. — ISBN 0-7900-0952-8.
  11. ↑ What lives in the Waikato River? (англ.). Waikato Regional Council. Environment Waikato. Архів оригіналу за 12 березня 2012. Процитовано 20 марта 2009. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  12. ↑ Petri S. Juuti, Tapio S. Katko, Heikki S. Vuorinen. Environmental history of water: global views on community water supply and sanitation. — IWA Publishing, 2007. — С. 484. — ISBN 9781843391104.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Географія та географічні карти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ваїкато_(річка)&oldid=32847624