Вацлав Іванюк
| Вацлав Іванюк | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 17 грудня 1912 Старе Хойно | |||
| Помер | 5 січня 2001 (88 років) Торонто | |||
| Країна |  Республіка Польща[1] | |||
| Діяльність | письменник, перекладач, поет | |||
| Alma mater | Вільний польський університет | |||
| Нагороди | ||||
| | ||||
 Вацлав Іванюк у Вікісховищі | ||||
Вацлав Іванюк (17 грудня 1912[2], с. Старе Хойно — 5 січня 2001, Торонто) — польський поет, перекладач, літературний критик, есеїст.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив Державну вчительську семінарію та Вільний польський університет у Варшаві. Дебютував у 1933 році в журналі «Kuźnia Młodych». До 1939 року публікував вірші у виданнях: «Kamenie», «Okolicy Poetów», «Дзеркало», «Культура». Один із засновників поетичної групи «Волинь»[3]. Як стипендіат Національного фонду культури проходив консульську практику в Буенос-Айресі. Після початку Другої світової війни пішов добровольцем до польської армії у Франції. Воював під Нарвіком у лавах Окремої бригади підгальських стрільців. Після поразки Франції без успіху намагався потрапити до Великої Британії. Був інтернований до іспанського табору Міранда де Ебро. У 1943 році Вацлава Іванюка разом з іншими поляками перевели через Португалію та Гібралтар до Англії. Був офіцером 1-ї бронетанкової дивізії. У складі дивізії проходив службу в 1-му зенітно-артилерійському полку. Брав участь у висадці в Нормандії та пройшов бойовий шлях через Францію, Бельгію, Нідерланди до Вільгельмсгафена, Німеччина. Залишався в армії до демобілізації у 1948 році[4]. За мужність нагороджений Хрестом Хоробрих, а також французькими й англійськими медалями. Після закінчення війни залишився в Англії та навчався в Кембриджі. У 1948 році Вацлав Іванюк переїхав до Канади. Мешкав в Едмонтоні, Оттаві та Торонто, де 1951 року разом із групою друзів заснував літературно-мистецький клуб «Smocza jama»[5]. Підписав лист польських письменників за кордоном про солідарність із підписантами протесту проти змін до Конституції ПНР (лист 59)[6]. Лауреат премії Асоціації польських письменників за кордоном 1978 року[7].
Творчість[ред. | ред. код]
Публікував свої вірші, статті, літературні огляди та переклади англомовної поезії, зокрема в таких джерелах, як «Новини», «Континенти», «Oficynie Poetów», паризькій «Культурі». У польській пресі твори Іванюка почали друкуватися лише у 1980-х роках. Опубліковано, серед іншого: в «Akcent», «Więź», «Kresy», «Twórczość», «Tygodnik Powszechny». Вацлав Іванюк є автором понад як 20 томів поезії, прозових книг, численних критичних статей, рецензій, досліджень і перекладів американських і канадських поетів.
На поезію Іванюка раннього періоду вплинула поезія Юзефа Чеховича, також можна простежити вплив автора «Цинамонових крамниць» Бруно Шульца[8].
Архів Вацлава Іванюка зберігається в Архіві польської еміграції університетської бібліотеки в Торуні.
Поет Януш Шубер присвятив Вацлаву Іванюку вірш під назвою «На снігу», який опубліковано у збірці поезій «Ліс у дзеркалах» 2001 року[9].
Збірки поезій[ред. | ред. код]
- Pełnia czerwca (Повний червень) (1936)
- Dzień apokaliptyczny (Апокаліптичний день) (1938)
- Czas Don Kichota (Час Дон Кіхота) (1946)
- Dni białe i dni czerwone (Білі дні і червоні дні)
- Pieśń nad pieśniami (Пісня Пісень) (1953)
- Milczenia (Тиша) (1959)
- Wybór wierszy (Вибір віршів) (1965)
- Ciemny czas (Темний час) (1968)
- Lustro (Дзеркало) (1971)
- Nocne rozmowy (Нічні розмови)
- Nemezis idzie pustymi drogami (Немезида ходить порожніми дорогами) (1978)
- Dark Times (Темні часи) (1979)
- Evenings on Lake Ontario. From My Canadian Diary (Вечори на озері Онтаріо. З мого канадського щоденника) (1981)
- Kartagina i inne wiersze (Карфаген та інші вірші) (1987)
- Powrót (Повернення) (1989)
- Moje obłąkanie (Мій розлад) (1991)
- Zanim znikniemy w opactwie kolorów (Перш ніж ми зникнемо в абатстві кольорів) (1991)
- Moje strony świata (Мої сторони світу) (1994)
- W ogrodzie mego ojca (У саду мого батька) (1998)
Проза[ред. | ред. код]
- Podróż do Europy. Opowiadania i szkice (Подорож до Європи. Оповідання та етюди) (1982)
- Ostatni romantyk. Wspomnienie o Józefie Łobodowskim (Останній романтик. Спогади Юзефа Лободовського) (1998}
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #12059673h // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ Poeta utrzymywał, że urodził się w 1915. Naprawdę był jednak 3 lata starszy niż podawał. Zachowały się księgi parafialne oraz dokumenty szkolne, studenckie i wojskowe, które jednoznacznie wskazują na 1912. Zob.: Wolski, Jan. "Jakoś nie mogłem pisać sielanek..."
- ↑ [1], Lech Wojciech Szajdak, "Grupa Poetycka „Wołyń” – geneza, przedstawiciele, wiersze"
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 28 січня 2024.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Ze sceni i estrady, I. Habrowska-Jellaczyc i A. Tomaszewski, wyd. PFW, Toronto, 1987
- ↑ Kultura 1976/03/342 Paryż 1976, s. 34.
- ↑ Lista laureatów – 1951-2011 – Związek Pisarzy Polskich na Obczyźnie. www.zppno.org. Процитовано 29 січня 2024.
- ↑ w wierszu Kafka i Schulz
- ↑ Las w lustrach / Forest in the Mirrors. Rzeszów: YES. 2001. с. 17. ISBN 83-911519-2-1.
Посилання[ред. | ред. код]
|
