Валіхновський Ростислав Любомирович

Ростислав Любомирович Валіхновский
Ростислав Валіхновский, лютий 2017
Ростислав Валіхновский, лютий 2017
Ростислав Валіхновский, лютий 2017
Народився 24 лютого 1973(1973-02-24) (51 рік)
Івано-Франківськ, Україна
Країна Україна Україна
Національність українець
Діяльність хірург
Alma mater Тернопільський державний медичний інститут імені І. Я. Горбачевського
Нагороди
Заслужений лікар України
Заслужений лікар України
Особ. сторінка valikhnovskimd.com
CMNS: Валіхновський Ростислав Любомирович у Вікісховищі

Валіхновський Ростислав Любомирович (нар. 24 лютого 1973, Івано-Франківськ, Україна) — священник Української Православної Церкви, заступник керівника Державного управління справами Президента України (2008-2010), радник міністра МНС України, керівник відділу екстреної медицини та з питань впровадження системи «112» МНС України (2010-2012), заслужений лікар України[1], кандидат медичних наук, лікар-хірург, особистий лікар Президента України Віктора Ющенка з 2005 року.

Директор і засновник медичного центру «Клініка Доктора Валіхновського» [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.].

Життєпис[ред. | ред. код]

Ростислав Валіхновський народився у родині лікарів 24 лютого 1973 року[2].

У 1990 році закінчив з відзнакою школу №1 у місті Турійськ на Волині та вступив до Тернопільського державного медичному інституті імені І. Я. Горбачевського на факультеті лікувальної справи, який закінчив з червоним дипломом. Після університету навчався у Канаді[2].

З 1997 по 1998 рік навчався в інтернатурі за спеціальністю «Загальна хірургія» на базі Національного інституту хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова.

З 2005 по 2006 рік навчався в Інституті загальної та невідкладної хірургії Академії медичних наук України у Харкові.

У 2006 році захистив кандидатську дисертацію на тему: “Обґрунтування хірургічно-мікрохірургічного способу лікування різних типів алопеції” й отримав  науковий ступінь Кандидата медичних наук за спеціальністю "Хірургія".[3]

Стажувався за фахом «Інтенсивна терапія» в Оттаві (Канада), а також за фахом «Пластична та реконструктивна хірургія» у HFI Clinic у Торонто (Канада).[4]

Ростислав Валіхновськпй
у соціальних мережах
Ростислав Валіхновськпй на сайті Facebook
Ростислав Валіхновськпй на сайті YouTube
Ростислав Валіхновськпй на сайті Instagram

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 1998 році Ростислав Валіхновський заснував медичну клініку “Valikhnovski Surgery Institute”.[2]

У 2004 році Валіхновського відібрали до команди лікарів, які рятували Віктора Ющенка після його отруєння діоксином, після чого Ростислав став особистим лікарем Президента.

З 2008 по 2010 рік обіймав посаду заступника керівника Державного управління справами президента України.[5][6]

З 2010 по 2012 рік – очолював управління медичного забезпечення з питань створення й впровадження системи «112» МНС України.[7]

З 2012 року Ростислав керує медичним холдингом Valikhnovski M.D.[8]

Проєкти[ред. | ред. код]

Співпраця із Гарвардською Медичною Школою[ред. | ред. код]

У 2019 році Valikhnovski Surgery Institute об'єдналися з командою американських лікарів з Massachusetts General Hospital заради допомоги українським дітям, що мають діагноз «заяча губа» з проведенням операцій та спільним дослідженням даної патології.[9][10]

Співпраця з телеканалом Discovery[ред. | ред. код]

Valikhnovski Surgery Institute став партнером всесвітньовідомого медичного телепроєкту BODY BIZARRE від Discovery Channel. Цей проект, який виходить в ефір з 2013 року у багатьох країнах світу, розповідає історії людей з рідкісними вадами та аномаліями зовнішності, яким роблять операції для покращення зовнішності відомі пластичні хірурги світу. Команда Валіхновського, зокрема, вилікувала пацієнта з рідкісним діагнозом синдром Маделунга.[11]

Система “112” МНС України.[ред. | ред. код]

У 2011 році за час роботи в МНС України, Ростислав курував впровадження системи екстреної допомоги “112”, аналогу служби “911” в США та очолив групу фахівців, які розробили закон про систему “112”(проєкт Закону України про систему екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером "112" №9074 від 26.08.2011 р.), який був прийнятий Верховною Радою України.[12]

У 2012 році система 112 функціонувала в Київській, Донецькій, Харківській та Львівській областях на час проведення Євро-2012.[12]

Лікування Віктора Ющенка[ред. | ред. код]

Ростислав Валіхновський з 2004 по 2010 рік займався супроводом лікування та реконструкцією обличчя Віктора Ющенка.[13][14]

Організатор міжнародного конгресу KGSC[ред. | ред. код]

Kyiv Global Surgery Congress найбільший хірургічний конгрес України. Учасниками конгресу є хірурги-практики з різних країн світу. У 2017 році вперше в Україні відбулася презентація європейських протоколів та стандартів хірургічної допомоги. Українські хірурги презентували здобутки у сфері воєнної хірургії. Робоча мова конгресу - англійська.[15]

Участь на телебаченні[ред. | ред. код]

Виступає в ролі постійного експерта на телепрограмах: “ Поверніть мені красу” (“1+1”), “ Я соромлюсь свого тіла” (“СТБ”), “Моє нове життя” та “Говорить Україна” (“Україна”), “Стосується кожного” (“Інтер”). Проводить консультації та операції учасникам вищезгаданих проєктів.[16][17][18]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Служіння церкві[ред. | ред. код]

Навчався у Київській духовній семінарії.[19]

22 травня 2019 р. — у Миколаївському соборі Свято-Покровського монастиря Ростислава висвятили у диякони.[20]

19 серпня 2020 р. —  Ростислав Валіхновський став священником. З його слів, він відчув потребу служити церкві та зробити її максимально захищеною.[21]

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Валіхновська Катерина Геннадіївна — лікарка - хірургиня, асистентка кафедри хірургії та трансплантології Інституту хірургії та трансплантології Шалімова, разом з дружиною виховують доньку Марію.  

Батько — Валіхновський Любомир Дмитрович — головний хірург міста Турійськ, заслужений лікар України, має близько 50 років хірургічного стажу та виконав понад 15 тис. складних хірургічних втручань.[22]

Мати — Валіхновська Марія Антонівна — головна терапевтка Турійського району, Волинської області.[22]

Дідусь Ростислава — Дмитро Семенович, служив церкві у сані священника 64 роки.

Брат — Тарас Валіхновський, працює головним лікарем та хірургом у Valikhnovski Surgery Institute.[23]

Нагороди[ред. | ред. код]

«Людина року-2015» за впровадження інноваційних технологій в медицині[24]

З 2016 по 2019 Valikhnovski Surgery Institute є переможцем конкурсу “Вибір року” у номінації “Краща хірургічна клініка року”[25]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Р. Валіхновський. Місце хірургічно-мікрохірургічного методу в лікуванні різних типів алопеції. Трансплантологія 2004. — Т. 6, № 2.
  • Р. Валіхновський. Особливості хірургічної техніки при мікротрансплантації волосся. // Трансплантологія, 2005. — Т. 8, № 1.
  • Р. Валіхновський. Порівняльний досвід використання комп’ютерного моделювання результатів реконструктивної риносептопластики у пацієнтів із набутими вадами носа. // Шпитальна Хірургія, 2009 — №4.
  • Р. Валіхновський. Клінічний досвід використання дозованої дермотензії у пацієнтів з набутими вадами обличчя // Український медичний часопис: журнал. — 2009. — Т. Х/ХІ, № 5(73).
  • Р. Валіхновський. Сучасний погляд на базові принципи формування лікувально-діагностичного стандарту в реконструктивній хірургії набутих вад обличчя — прогресивний розвиток технічного аспекту. — 2009. — № 8(134).
  • Р. Валіхновський. Порівняльна ефективність методів лікування гіпертрофічних та келоїдних деформацій обличчя. // Ліки України, 2009 —№10(136)
  • О. Сорг, О. Гед, Ж. Сорд, М. Зеннег, П. Шмідт, Р. Федосюк, Р. Валіхновський, В. Князевич. Отруєння Віктора Ющенко 2, 3, 7, 8-тетрахлордибензо-п-діоксином (ТХДД): ідентифікація і кількісне визначення метаболітів ТХДД.  // Ліки України   2010. — №1

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №1004/2006. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 лютого 2021.
  2. ↑ а б в Писарєва, Я. Ростислав Валіхновський: «Я всегда начинал с нуля» [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.] / Яна Писарєва // Companion. — 2008. — 6 травня. (рос.)}}
  3. ↑ Каталоги - НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. www.irbis-nbuv.gov.ua. Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 15 лютого 2021.
  4. ↑ «Я всегда начиналс нуля» | Companion UA (укр.). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 15 лютого 2021.
  5. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №11/2008. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 15 лютого 2021.
  6. ↑ Ющенко назначил замруководителя ДУСи известного пластического хирурга (фото). www.unian.net (рос.). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 15 лютого 2021.
  7. ↑ В Украине заработает система единого экстренного вызова "112". health.unian.net (рос.). Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 15 лютого 2021.
  8. ↑ "Риск ошибки очень высок". www.kommersant.ru (рос.). 8 січня 2012. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 15 лютого 2021.
  9. ↑ Американські хірурги в Україні оперуватимуть дітей з “заячою губою”. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
  10. ↑ У травні американські і українські хірурги безкоштовно оперуватимуть дітей з «заячою губою»|url=https://zaxid.net/u_travni_amerikanski_i_ukrayinski_hirurgi__bezkoshtovno_operuvatimut_ditey_z__zayachoyu_guboyu_n1480616%7Cwebsite=ZAXID.NET%7Caccessdate=2021-02-15%7Clanguage=uk%7Clast=Zaxid.net}}[недоступне посилання]
  11. ↑ «Важно, чтобы человек занимался тем, к чему у него лежит сердце», – считает заслуженный врач Украины, хирург, основатель Valikhnovski Surgery Institute Ростислав Валихновский. Huxleў (ru-RU) . 1 травня 2020. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
  12. ↑ а б МНС витратило 5 мільйонів на створення системи “112”. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
  13. ↑ Ростислав Валіхновський: "Після отруєння Ющенка я робив йому шість операцій з реконструкції обличчя" | БУГ - bug.org.ua. БУГ - інформаційний сайт Західної Волині (укр.). 1 червня 2016. Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 15 лютого 2021.
  14. ↑ Sorg, O.; Zennegg, M.; Schmid, P.; Fedosyuk, R.; Valikhnovskyi, R.; Gaide, O.; Kniazevych, V.; Saurat, J.-H. (3 жовтня 2009). 2,3,7,8-tetrachlorodibenzo-p-dioxin (TCDD) poisoning in Victor Yushchenko: identification and measurement of TCDD metabolites. The Lancet (English) . Т. 374, № 9696. с. 1179—1185. doi:10.1016/S0140-6736(09)60912-0. ISSN 0140-6736. PMID 19660807. Архів оригіналу за 9 червня 2011. Процитовано 15 лютого 2021.
  15. ↑ Київський світовий хірургічний конгрес – A7 CONFERENCES (ua-UA) . Процитовано 22 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  16. ↑ MediCo. - Doctor HTML Template. alchimia rivne (укр.). Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
  17. ↑ Відомий лікар Валіхновський розповів, як потрапити у список його учнів. doba.te.ua. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 15 лютого 2021.
  18. ↑ Як змінилося життя Тетяни Васєнкової після проекту Поверніть мені красу. ТСН.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 15 лютого 2021.
  19. ↑ Дружбляк, Н. Ростислав Валіхновський: «За жодні гроші не змінив би пацієнту стать» [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.] / Наталія Дружбляк // Високий замок. — 2015. — 23 жовтня.
  20. ↑ Предстоятель УПЦ очолив Божественну літургію в день престольного свята Покровського монастиря. Українська Православна Церква (uk-UA) . 22 травня 2019. Архів оригіналу за 10 травня 2022. Процитовано 15 лютого 2021.
  21. ↑ Священник і хірург: історія Ростислава Валихновського.
  22. ↑ а б ХІРУРГИ ВАЛІХНОВСЬКІ: ТАЛАНОВИТИЙ БАТЬКО, ВІДОМІ УСІЙ УКРАЇНІ СИНИ | Волинська обласна рада. volynrada.gov.ua. Архів оригіналу за 9 лютого 2020. Процитовано 22 лютого 2021.
  23. ↑ Інститут хірургії Доктора Валіхновського VALIKHNOVSKI SURGERY INSTITUTE. Інститут Хірургії Доктора Валіхновського (укр.). Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
  24. ↑ Міжнародні премії 2015. Людина Року (укр.). Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
  25. ↑ Про нас. Інститут Хірургії Доктора Валіхновського (укр.). Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Офіційний сайт

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Валіхновський_Ростислав_Любомирович&oldid=42209533