Валявський Ілля Васильович
| Валявський Ілля Васильович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 28 липня 1978 Михальча Чернівецька область Сторожинецький район | |
| Смерть | 17 червня 2014 (35 років) Металіст Луганська область (в результаті отримання поранення під час виконання бойового завдання) | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Ілля́ Васи́льович Валя́вський (нар. 28 липня 1978 — пом. 17 червня 2014, Металіст, Луганська область) — український військовик, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Народився в селі Михальча Сторожинецького району[1] (в Українському Меморіалі зазначено село Заволока Сторожинецького району Чернівецької області). Закінчив середню школу села Михальча. У 1996 році призваний на строкову військову службу до лав ЗСУ; через 5 місяців служби був звільнений — за станом здоров‘я у запас. Працював водієм швидкої допомоги в Чернівцях, потім — на підприємстві по утилізації та вивозенню твердих побутових відходів. Проживав з родиною у селі Дубове Сторожинецького району.
Квітнем 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Солдат 3-го батальйону окремої тактичної групи 80-ї окремої аеромобільної бригади. З травня 2014-го брав участь в антитерористичній операції.
Загинув 17 червня 2014 року у бою під Металістом на околицях Луганська. Терористи атакували із засідки колону військових.[2] У підбитому БТРі загинув весь екіпаж і десант, серед яких були також Максим Доник, Ігор Крисоватий, Ілля Леонтій, Віктор Мігован, Юрій Мізунський, Віктор Піцул, Владислав Файфура і Володимир Якобчук.
Залишились дружина Марина та 2-річний син Павло, батьки Василина Миколаївна й Василь Павлович, брат Роман й наймолодший брат і сестра Наталія.[3][4]
22 червня 2014-го поховали Валявського Ілька у селі Заволока на Сторожинеччині, де він мешкав.
- 2 серпня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — Валявський Ілля нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).[5]
- 8 травня 2015 року в селі Михальча на фасаді будівлі ЗОШ (вулиця Героїв Майдану, 22) відкрито меморіальну дошку честі Іллі Валявського[6].
- Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (2014)
- Список загиблих внаслідок російського вторгнення в Україну 2014
- Список військовослужбовців, які зникли безвісти під час АТО
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 серпня 2014. Процитовано 14 серпня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://dt.ua/UKRAINE/unochi-na-luganschini-vbito-15-ukrayinskih-silovikiv-dolya-sche-13-nevidoma-145356_.html [Архівовано 18 червня 2014 у Archive.is] Уночі на Луганщині вбито 15 українських силовиків, доля ще 13 невідома
- ↑ Небесна Гвардія. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2 липня 2021.
- ↑ Він посадив дерево, привів на світ сина. А криниці не встиг викопати… — Спогади про Іллю Валявського. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2 липня 2021.
- ↑ Указ президента України № 631/2014. Офіційне інтернет-представництво президента України. Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 15 серпня 2014.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|publisher= - ↑ Український Меморіал. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
- Український Меморіал [Архівовано 12 квітня 2020 у Wayback Machine.]
- Валявський Ілля Васильович [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
 | Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |