Герасимчук Валерій Назарович

Валерій Герасимчук
Ім'я при народженні	Валерій Назарович Герасимчук
Народився	20 квітня 1956(1956-04-20) (69 років)  Денихівка, Тетіївський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	УРСР  Україна
Діяльність	поет
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Мова творів	українська
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди

Вале́рій Наза́рович Герасимчук (нар. 20 квітня 1956, с. Денихівка, Тетіївський (нині Білоцерківський) район, Київська область) – український поет, прозаїк, драматург. Член Національної спілки письменників України (1987). Заслужений діяч мистецтв України (2006).

Народився у простій селянській родині Агафії Потапівни і Назара Прокоповича Герасимчуків, середню освіту здобув у Денихівській середній школі. У 1973–1978 рр. навчався на українському відділенні філологічного факультету Львівського державного університету ім. Івана Франка. Поряд із університетською освітою закінчив клас бандури у відомого львівського композитора й викладача Володимира Івановича Листопада, якому згодом присвятив вірш «Бандура». Від 1978 до 1980 р. викладав рідну мову та літературу у своїй рідній Денихівській школі, а потім упродовж шести років завідував сільськогосподарським відділом районної газети (м. Тетіїв).

Від 1987 р. його службова діяльність (з перервами) пов’язана зі Спілкою письменників України (пізніше НСПУ): у 2003–2004 рр. працював старшим методистом Будинку письменників, у 2005–2006 рр. був секретарем Ради НСПУ по роботі з обласними організаціями, а у 2007–2012 обіймав посаду директора Будинку письменників України. Від 2015 р. працював заступником голови Київської організації, а потім кілька років очолював дирекцію управління майном НСПУ. Обирався членом президії й правління НСПУ, нині входить до складу правління Київської організації.

Заслуги В. Герасимчука в літературній та громадській діяльності відзначені почесним званням «Заслужений діяч мистецтв України» (2006), медаллю НСПУ «Почесна відзнака» (2016), численними грамотами та подяками київського міського голови (2006, 2016, 2019, 2021). Він є лауреатом літературної премії імені Василя Фольварочного в номінації «Драматургія» (2025).

Перші проби літературного пера припадають ще на шкільні та студентські роки. Вірші й літературознавчі статті початківця були оприлюднені на сторінках регіональної періодики, молодіжного часопису «Гарт», а також журналів «Вітчизна» і «Дніпро» (у червні 1978 р. цей часопис надрукував частину його дипломної роботи про поета-воїна Володимира Булаєнка). Перша збірка поетичних творів В. Герасимчука під назвою «Калинова сопілка» вийшла у видавництві «Молодь» (1984). Тоді, даючи молодому поету рекомендацію для вступу до Спілки письменників України, Іван Драч написав: «Калинова сопілка» – єдина книжка цього обдарованого поета родом із моєї Тетіївщини. З глибини фольклору, з вогню сучасності, з поклику рідних джерел росте його оригінальний, неутертий і несилуваний голос, може, чимсь близький до голосу незабутнього Василя Симоненка. Маю тверду переконаність в тому, що Валерій Герасимчук багато ще доброго зробить для рідної літератури, і тому від щирого серця рекомендую його прийняти до Спілки письменників України. 4.02.85. Іван Драч».

Відтоді письменник багато працює в літературних жанрах поезії, прози, драматургії, літературної критики. У його доробку виразно переважають драматичні твори (понад 30 поетичних і прозових п’єс), які неодноразово друкувалися в журналах «Вітчизна», «Дніпро», «Київ», «Дзвін», «Вежа», колективних збірниках, газетах «Літературна Україна» й «Українська літературна газета», звучали на Українському радіо, ставилися на театральних сценах України (Львів, Тернопіль), Канади (Торонто), демонструвалися у Польщі і США. Серед драматичних творів письменника:

поетичні драми – «Шумери», «Розп’яття», «Козак з Лугу, або Крик сови», «Клятва» (про знищення у 1775 році Запорозької Січі), «Язичники»;

драми із циклу «П’єси про великих» – «Андрей Шептицький» (поетична), «Поет і король, або Кончина Мольєра», «Цикута для Сократа», «Трагедія Нобеля і драма Хемінгуея», «Окови для Чехова», «Помилка Сервантеса», «Приборкування… Шекспіра!», «Кохані Бетховена і коханки Паганіні», «В облозі саламандр» (про Чапека), «Душа в огні» (про Довженка);

драми з біографічного роману у п’єсах «Репін український» – «Паризьке кафе», «Хресний хід», «Портрет Мусоргського», «Портрет Стасова», «Вечорниці», «Запорожці» (первісна назва «Репін і Яворницький»), «Чорноморська вольниця», «Гайдамаки, або Освячення ножів», «Гопак», «Портрет Званцевої»;

комедії – «Ангел-хранитель», «Амазонки» (поетична), «Азартні ігри» та ін.

У числі біографічних творів драматурга особливо вирізняється роман у п’єсах «Репін український», який був написаний на основі фундаментальних досліджень відомих мистецтвознавців та біографів Іллі Юхимовича Репіна, а також спогадів про великого українського художника, його власних мемуарів і листування із друзями. Відомий поет, прозаїк і драматург, заслужений діяч мистецтв України Василь Фольварочний назвав цей твір «новим вагомим словом не лише в сучасній драматургії, а й у літературі взагалі» («Літературна Україна», 29 грудня 2016 р.).

Високу оцінку творчості В. Герасимчука дав також поет, прозаїк і літературознавець Петро Сорока:

«Є книги як маленьке диво для очей і серця. Така «Плач скрипок» Валерія Герасимчука. Є у цій збірці віршована моновистава «Розп’яття» – неймовірної сили мистецька річ про Христа, може, кращий біблійний твір про Спасителя у сучасній українській літературі, є роздуми про мистецтво слова, вже добре знані читачам, і, головне, – є драма «Репін і Яворницький» [«Запорожці»], якій митець віддав чи не три десятиліття творчих пошуків і праці. Якось Валерій зізнався, що ця драма – то його «гордість і радість». Хочеться вірити, що вона стане гордістю і славою української літератури. Читаючи її, надихався потужним епічним розмахом і класичною простотою, а коли перегорнув останню сторінку, то перед внутрішнім зором вона постала чомусь у вигляді скульптури Родена – бездоганна за виконанням і незглибима за змістом.

Безперечно, з тих п’єс про великих, що їх створив В. Герасимчук, вона найбільш цільна, глибока і викінчена. Писати про великих має право тільки той, хто сам відчуває у серці величезну незнищенність духу. Валерій заслужив це право і силою світлого і рідкісного таланту, і стилем подвижницького життя, жертовно відданого літературі» (журнал «Дзвін», 2013 р., №9).

Перу В. Герасимчука належать і прозові твори: оповідання, повість «Притон» та ін. Літературознавчі студії письменника оприлюднені в його книзі есеїв «Оббиті пелюстки», де він висловлює свої думки з приводу літературної творчості від давнини до сьогодення. Останніми роками плідно працює в галузі літературної критики.

• Калинова сопілка : поезії. Київ : Молодь, 1984. 56 с.
• Віки : поезії. Київ : Радянський письменник, 1990. 48 с.
• Сповідь : поезія, драматургія, проза. Київ : Радянський письменник, 1991. 414 с.
• П’єси про великих. Київ : Вид-во імені Олени Теліги, 2003. 272 с.
• Оббиті пелюстки : думки про літературу. Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2007. 128 с.
• Азартні ігри : комедії. Київ : КП «Редакція журналу «Дніпро», 2008. 128 с.
• Оббиті пелюстки : думки про літературу. Київ : Український письменник, 2009. – 96 с.
• Плач скрипок : поезія, драматургія, проза. Київ : ПАТ «Віпол», 2012. 112 с.
• Gry Hazardowe : комедія «Азартні ігри» (в перекладі польською). Warszawa-Rzeszów : AD OCULOS, 2012. 92 с.
• Репін і Яворницький : драма. Київ : ПАТ «Віпол», 2013. – 96 с.
• Ти намагався врятувати світ : сторінки з літературної автобіографії. Київ : Український письменник, 2017. 240 с.
• Репін : біографічний роман у п’єсах. Київ : Український письменник, 2018. 560 с.
• Репін український : біографічний роман у п’єсах. Харків : Майдан, 2022. 448 с.
• Язичники : драма. Харків : Майдан, 2025. 104 с.

1. Мельник Я. Сопілки голос світанковий. Жовтень. 1986, №10. С. 118–122.
2. Камінчук А. Чи є у нас драматургія? Київ. 2004, №3. С. 162–164.
3. Бондарева О. «П’єси про великих» Валерія Герасимчука. Міф і драма у новітньому літературному контексті: поновлення структурного зв’язку через жанрове моделювання : монографія. Київ : Четверта хвиля, 2006. С. 224–259.
4. Сорока П. Наче готичний собор [передмова]. Герасимчук В. Оббиті пелюстки. Думки про літературу. Київ : Український письменник, 2009. С. 3–4.
5. Баран Є. «Оббиті пелюстки» Валерія Герасимчука. Слово Просвіти. 2007. 20–26 вересня. С. 12.
6. Сорока П. «Я все життя розробляв чорнозем». Літературна Україна. 2017. 24 серпня. С. 14.
7. Вірченко Т. Сценічність і театральність п’єс Валерія Герасимчука. Сучасна українська драматургія: галерея портретів : монографія. Кривий Ріг, 2018. С. 105–135.
8. Каспіч Г. Культурологічний інтертекст драматургії Валерія Герасимчука : дисертація // Київ : Київський університет імені Бориса Грінченка, 2020. 233 с.
9. Денисенко О. В обладунках новотвору : рецензія на книгу «Репін. Біографічний роман у п’єсах». Українська літературна газета. 2021. 12 березня. С. 2.

Це незавершена стаття про літератора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.