Гризодубова Валентина Степанівна
| Валентина Степанівна Гризодубова | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народження | 14 (27) квітня 1909 Харків, Російська імперія | |||||||||
| Смерть | 28 квітня 1993 (84 роки) Москва, Росія | |||||||||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | |||||||||
| Країна |  СРСР | |||||||||
| Приналежність |  Радянська армія | |||||||||
| Вид збройних сил |  ВПС СРСР | |||||||||
| Рід військ |  Бомбардувальна авіація | |||||||||
| Освіта | НТУ «ХПІ» | |||||||||
| Роки служби | 1936—1946 | |||||||||
| Партія | ВКП(б) | |||||||||
| Звання |  Полковник авіації | |||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
 Гризодубова Валентина Степанівна у Вікісховищі | ||||||||||
Валенти́на Степа́нівна Гризоду́бова (нар. 14 (27) квітня 1909, Харків, Російська імперія — 28 квітня 1993, Москва, Росія) — радянська льотчиця, учасниця рекордного перельоту з Москви на Далекий Схід у 1938 році, учасниця німецько-радянської війни, перша жінка, відзначена званням Героя Радянського Союзу[1]. Герой Соціалістичної Праці.
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Народилася в родині авіаконструктора[2] і винахідника Степана Васильовича Гризодубова, який згодом став першим авіатором міста Харкова[3]. Братом матері був диригент та музичний педагог Володимир Комаренко. Хоча місцем народження вважається Харків, Валентина Гризодубова була хрещена у Миколаївській церкві села Непокрите[4]. Закінчила Пензенський аероклуб в 1929 році. Займалася планерним спортом, працювала льотчиком-інструктором в Тульській авіаційній школі. У 1934—1935 роках — льотчик агітаційної ескадрильї імені М. Горького на Центральному аеродромі. У Червоній армії з 1936 року.
У 1937 році на літаках УТ-1, УТ-2 та АИР-12 встановила п'ять світових авіаційних рекордів висоти, швидкості та дальності польоту. 24-25 вересня 1938 року як командир екіпажу на літаку АНТ-37 «Родина» разом з льотчицями Поліною Осипенко (другий пілот) і Мариною Расковою (штурман) здійснила безпосадковий переліт з Москви на Далекий Схід, встановивши світовий жіночий рекорд дальності польоту (за 26 годин 29 хвилин подолана відстань у 6450 кілометрів). За виконання цього перельоту Валентині Гризодубовій, Поліні Осипенко і Марині Расковій було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, першим серед жінок.
Використовуючи свою популярність і знайомства у вищих колах, неодноразово клопотала на захист людей, які постраждали від репресій. Зокрема, разом з відомим льотчиком М. М. Громовим, вона заступилася за C. П. Корольова, майбутнього творця радянської космічної програми; багато в чому завдяки їхнім зусиллям його перевели з табору на Колимі в ЦКБ-29.
З 1939 року — начальник Управління міжнародних повітряних ліній СРСР.
Учасниця німецько-радянської війни. У березні 1942 — жовтні 1943 року — командир 101-го транспортного авіаційного полку, з жовтня 1943 року — командир 31-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку. За час війни полковник Гризодубова здійснила близько 200 бойових вильотів на бомбардування ворожих об'єктів і для підтримки зв'язку в партизанських загонах.
З 1946 року — полковник запасу. Працювала в Міністерстві цивільної авіації начальником управління міжнародних ліній СРСР, керівником Науково-дослідного льотно-випробувального центру, заступником начальника Московського науково-дослідного інституту приладобудування з льотної частини.
Родина[ред. | ред. код]
Була одружена з льотчиком-випробувачем Віктором Соколовим. У шлюбі народився син Валерій.
Звання, нагороди[ред. | ред. код]
- Звання Героя Радянського Союзу присвоєне 2 листопада 1938 року.
- Звання Героя Соціалістічної Праці присвоєне 6 січня 1986 року.
- Нагороджена орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки.
- Почесний громадянин Пензи.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- Похована в Москві на Новодівичому кладовищі.
- У 1972 році в Харкові у квартирі Гризодубових був відкритий музей історії авіації.
- 1 вересня 2000 року в Москві на Кутузовському проспекті, біля входу в Московський науково-дослідний інститут приладобудування, відкрито пам'ятник Валентині Гризодубовій.
- Її іменем названий Харківський аероклуб ім. В. С. Гризодубової ТСО України.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Емельянов Ю. Н. (Санкт Петербург), Шляхтин А. В. (Харьков) Рекорды советской наградной системы [Архівовано 2016-01-26 у Wayback Machine.] // Форум [Архівовано 5 вересня 2012 у Wayback Machine.] Фалеристика. Вс, 30 окт 2011 09:14
- ↑ У 1910 році збудував аероплан Г-1 («Гризодубов-1»), зовні схожий на літак братів Райт, з чотирициліндровим бензиновим двигуном рідинного охолодження власної конструкції. Згодом сконструював літаки Г-2, Г-3 і Г-4, на Г-3 успішно виконав польоти над полем іподрому у 1912—1914 роках.
- ↑ Напис на пам'ятнику: Первому авиатору в г. Харькове С. В.ГРИЗОДУБОВУ 1884—1965 гг. от коллектива Харьковского авиационного института
- ↑ Основание села Непокрытое. Откуда Родом (рос.). 18 січня 2021. Процитовано 17 грудня 2022.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Васильєва І. П. Гризодубова Валентина Степанівна [Архівовано 8 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 202. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Власть высоты : [рос.]. — 2-е, дополненное и переработанное. — Харьков : МТК-книга, 2008.
Посилання[ред. | ред. код]
- Голованов А. Е. Дальняя бомбардировочная… Воспоминания Главного маршала авиации 1941—1945. Москва, ЗАО Центрополиграф, 2007, ISBN 978-5-9524-3033-4
|
| |||||||
| |||||||
