Валаське повстання 1821 року
| Валаське повстання | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
.png) прапор повстання Тудора Владимиреску | |||||||
| |||||||
| Командувачі | |||||||
|
 Афанасіос Карпеніотіс † |  Олександр Суцу † | ||||||
| Сили | |||||||
| 8 тис. чол.:
| |||||||
Вал́аське повст́ання (1821 рік) — антитурецьке та антифеодальне повстання румунських селян і пандурів у Валахії, Олтенії і деяких районах Молдавії під керівництвом Тудора Владимиреску.
Причини повстання[ред. | ред. код]
- Основною причиною повстання слугувало тяжке соціально-економічне становище основної частини населення Валахії — селян: великі податки, панщина, залежність від бояр.
- Політичні і економічні привілеї і всевладдя бояр також викликало незадоволення серед міщан-робітників, дрібних поміщиків і деяких бояр.
- Знаходячись під управлінням фанаріотських володарів, корінне населення відчувало на собі й національний гніт, що знаходив своє відображення в елінізаторській політиці більшості верхівки валаського і молдавського суспільства[1].
- Також причинами повстання було прагнення до здобуття незалежності Валаського князівства і боротьба проти Туреччини, яка розгорнулась на Балканах.
Рушійні сили[ред. | ред. код]
В повстанні брали участь такі верстви суспільства: селяни, ремісники, торговці, представники нового стану — буржуазії.
Хід подій[ред. | ред. код]
Валаське повстання (січень1821 р.), яке розпачиналося в Західній Валахії(Олтенії), згодом охопило усю Валахію і деякі райони Молдовії. Невеликий загін Владимиреску, завдяки широкій підтримці населення, перетворився в 10-тисячну повстанську армію. Повсталі знищували турецькі загони, руйнували маєтки володарів, великих бояр і 21 березня вступили у Бухарест, де до них приєдналися «гетеристи» під командуванням генерала армії О. Іпсіланті. Прагнення Владимиреску встановити союз з місцевими боярами, відмова у ліквідації феодальних повинностей — все це викликало незадоволення селян, як рушійної сили повстання. Скориставшись послабленням сил повстанців, бояри направили до Валахії турецькі війська, які 16 травня підійшли до Бухаресту. Армія Владимиреску відступила до Плоєшті, а сам він, щоб виграти час для збору сил і відсічі ворогові, вступив з турецьким командуванням у переговори. Грецькі патріоти-«гетеристи» запідозрили Владимиреску в зраді і 27 травня убили. Таким чинома армія повсталих була розбита, а повстання жорстоко придушене турецькими військами[2].
Результати[ред. | ред. код]
Валаське повстання — один із перших народних виступів за незалежність Дунайських князівств у 19 ст., що переріс у громадянську війну за політичну незалежність. Подія відіграла важливу роль не лише для подальшого розвитку національно-визвольного руху в Румунії, а й знайшла своє відображення в історії Греції. Практичним результатом повстання стало посилення боротьби румунського і молдавського народів проти феодального гніту і турецького ярма, а також повалення фанаріотського режиму[3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ История Румын
- ↑ Валаське повстання. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 21 травня 2018.
- ↑ Валашское восстание 1821. Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 2 червня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Політичне становище в Європі після Віденського конгресу. Революціні і національно-визвольні рухи 20-х років ХІХ ст. [Архівовано 22 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Национально-освободительное движение в первой четверти XIX в. Восстание Тудора Владимиреску [Архівовано 22 травня 2018 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Гросул В. Я., Чертан E. E. Россия и формирование румынского независимого государства. М., 1969, с. 13—40; (рос.)
- Самойлов С. И. Народно-освободительное восстание 1821 г. в Валахии. — «Вопр. истории», 1955, № 10; (рос.)
- Яковенко И. П. Молдавия и Валахия с 1820 по 1829 год. В письмах Игнатия Яковенко. Спб., 1834. (рос.)