Вайно Антон Едуардович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вайно.
Антон Вайно
рос. Антон Эдуардович Вайно
ест. Anton Vaino
Антон Вайно
Антон Вайно
Глава Адміністрації президента РФ
Нині на посаді
На посаді з 12 серпня 2016
Президент Володимир Путін
Прем'єр-міністр Дмитро Медведєв
Михайло Мішустін
Попередник Сергій Іванов
Постійний член Ради Безпеки РФ
Нині на посаді
На посаді з 25 травня 2012
Заступник керівника Адміністрації президента РФ
22 травня 2012 — 12 серпня 2016
Президент Володимир Путін
Наступник Сергій Кирієнко
Народився 17 лютого 1972(1972-02-17) (52 роки)
Таллін, СРСР
Відомий як дипломат
Громадянство Росія Росія
Національність естонець
Освіта МДІМВ
Alma mater Московський державний інститут міжнародних відносин
Політична партія Єдина Росія
Нагороди
Почесна грамота Президента Російської Федерації
 Медіафайли у Вікісховищі

Анто́н Едуа́рдович Ва́йно (ест. Anton Vaino; нар. 17 лютого 1972 року, Таллін, Естонська РСР) — російський державний діяч, політик. Глава Адміністрації президента РФ з 12 серпня 2016 року. Постійний член Ради Безпеки РФ з 25 травня 2012 року. Дійсний державний радник РФ 1 класу (2008).

Життєпис[ред. | ред. код]

За думкою чисельних оглядачів, Вайно вважається типовим російським «системним» чиновником-функціонером[1], він також є спадковим радянським та пострадянським номенклатурником[2] — представником «нового російського дворянства»[3].

Народився 17 лютого 1972 року в Талліні, Естонія, в русифікованій сім'ї радянської партійно-господарської номенклатури. Батько за освітою економіст, працівник сфери радянської закордонної торгівлі, дід — компартійний керівник, невдовзі 1-й секретар ЦК Компартії Естонії. Коли Антону Вайно було п'ять років сім'я покинула Естонію і перебралася до Москви. У 1981—1985 жив в Японії, де батько був радянським торговим представником.

У 1996 році Антон Вайно закінчив факультет міжнародних відносин Московського державного інституту міжнародних відносин МЗС Росії. Вільно володіє англійською та японською мовами.

З 1996 по 2001 рр. — працював в Посольстві РФ в Японії.

З 2001 по 2003 рр. — співробітник Другого Департаменту Азії МЗС Росії.

З 2003 по 2004 роки рік працював в Управлінні протоколу Президента РФ, консультант, радник, заступник начальника відділу[4].

З 2004 по 2007 рік — заступник начальника Протокольно-організаційного управління Президента РФ. 4 жовтня 2004 року присвоєно класний чин — Дійсний державний радник Російської Федерації 2 класу[5].

З 26 квітня по 8 жовтня 2007 року — перший заступник керівника протоколу Президента РФ[6][7].

З 8 жовтня 2007 року по 25 квітня 2008 року — заступник керівника Апарату Уряду РФ[8][9]. 22 січня 2008 року присвоєно вищий класний чин — Дійсний державний радник РФ 1 класу[10].

25 квітня 2008 року призначений керівником протоколу Голови Уряду РФ — заступником керівника Апарату Уряду РФ[9].

З 27 грудня 2011 року по 21 травня 2012 року — міністр РФ — керівник Апарату Уряду РФ[11].

З 22 травня 2012 року — заступник керівника Адміністрації Президента РФ[12].

З 12 серпня 2016 року — керівник Адміністрації Президента РФ. Включений до складу Ради Безпеки РФ як постійний член.

Зв'язки[ред. | ред. код]

За твержденням російського політичного аналітика Михайла Тульського, Антон Вайно є ставлеником Сергія Чемезова[13] — багаторічного та впливового соратника Путіна ще з часів спільної служби у Дрездені, генерал-полковника, гендиректора корпорацій «Ростехнології» (колишня ФДУП «Рособоронекспорт») та АвтоВАЗ, де батько Антона Вайно Едуард Вайно займає ключові позиції. Сенсаційна відставка Сергія Іванова та призначення на цю посаду Вайно, на думку М.Тульського, означає перемогу Чемезова і структур, що за ним стоять (один з кількох правлячих в Росії «чекістських кланів»), над головним куратором всієї воєнної активності РФ Сергієм Івановим. Приводом до заміни Іванова на Вайно посприяв провал провокаційної спецоперації ФСБ в Криму 7—10 серпня 2016 — сфабрикованої справи про «українських диверсантів», яка могла стати приводом для оголошення Путіним повномаштабної війни Україні, та його негативні наслідки для путінського режиму[14].

Науково-винахідницька діяльність[ред. | ред. код]

  • В 2013 році без відриву від діяльності в адміністрації президента, як здобувач РосДГУ, написав і захистив дисертацію на звання кандидата економічних наук на тему: «Організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку гірничопромислового виробництва» (спеціальність ВАК 08.00.05)[15]. Науковий керівник — Антон Кобяков, постійний співавтор статей і патентів А.Вайно, також радник президента РФ.[16]
  • Разом з В. Н. Сараєвим винайшов Нооскоп — досі невідомий в науці і техниці прилад, що ніби отримує і реєструє зміни в ноосфері (в біосфері і в діяльності людства), використовуючи принцип «російської матрьошки» — концентричних оболонок різної щільності і складу, що утворюють Землю.[17][18]

Публікації[ред. | ред. код]

  • А. Э. Вайно, А. А. Кобяков, В. Н. Сараев. Образ победы[19];— М.: Институт экономических стратегий, компания «GLOWERS», 2012. — 140 с. ISBN 9785936181917
  • А. Вайно. Капитализация будущего[недоступне посилання з червня 2019]. — Вопросы экономики и права. 2012. № 4, с. 42—57.
  • А. Э. Вайно, А. А. Кобяков, В. Н. Сараев. Глобальная неопределенность. — Экон. науки. 2011. № 8 (81). с. 33—40.
  • А. Э. Вайно, А. А. Кобяков, В. Н. Сараев. Код рынка. — Экон. стратегии. 2011. № 11. С. 94—99; № 12. С. 88—96; 2012. № 1. С. 2—9.

Окремі цитати А.Вайно[ред. | ред. код]

З книги А. Вайно, А. Кобяков, В. Сараев. «Образ победы». (2012):

Суперприбуток створюється і матеріалізується при зміні правил гри або при прояві нових правил
Поява ринку, на якому прибуток отримували не тільки коштом покупки або продажу акцій, але й з допомогою розумної гри, навіть не маючи на руках ні акцій, ні грошей, різко прискорило розвиток економіки.[20]
Національна ідея, представлена в цьому літописі[21], в прославлянні справжнього через минуле.[22]
Садко герой не тому що він багач, а тому що втер носа новгородським багатіям.[23]

Питання авторства[ред. | ред. код]

Учасники російської наукової мережної спільноти жваво відгукнулись на появу списку та текстів праць А. Е. Вайно. Дехто знайшов, що цілі куски текстів наукових статей, підписаних Вайно, мають інше авторське походження. Так, наприклад фраза: «Нет никаких способов доказать, т.е. обосновать логически, что столь привычный нам окружающий мир — знакомый нам зрительно, на слух и на ощупь — существует реально, а не только в нашем воображении»… — без змін походить з книги Криса Сміта «Біология Сенсорних Систем», що є в мережі.[24]

А пасаж «….но математика и математические законы в других науках не есть абсолютные истины. Несколько различных геометрий, в основе которых лежат разные аксиомы, одинаково хорошо согласуются с наблюдательными данными о структуре пространства.» — цілком скопійований з російського перекладу книги американського математика Моріса Клайна (1908—1992) «Втрата визначеності»[25]

Проте дослідники з сайту «Корпорація геніїв»[26] вважають, що кремлівський чиновник та номінальний автор статті «Капіталізація майбутнього» найбільш імовірно навіть не читав свого тексту, тому що не помітив, що його справжній автор залишив свої реквізити — це адреса електронної пошти.[27] Пошук за адресою привів на справжнього автора. Це Марина Федорівна Гуськова (Стерлікова)[28], канд.екон.наук., доцент кафедри основ економічної теорії, заст. зав. кафедри Московського державного інституту електроніки і математики (МИЭМ[29]). За сумісництвом — активний діяч сімейного бізнесу або цілої підпільної мережі по створенню фальшивих дисертацій[30]. Автори пошуку вважають, що імовірно Антон Вайно замовив доценту М.Куськовій статтю, потрібну для набору необхідної кількості наукових публікацій перед захистом дисертації, але навіть не спромігся її прочитати.

Авторитетні оцінки[ред. | ред. код]

  • Російський соціолог Ігор Ейдман розглядає саму ідею створення «Нооскопу» як приклад відомого в психіатрії синдрому «нав'язливої ідеї»:
Звичайно, створити такий універсальний інструмент стеження за всім сущим в світі неможливо. Але, мріючи про нього, Вайно зробив корисну справу: сформулював абсолютний ідеал російської бюрократії. Нооскоп - це мрія чиновника про ідеально впорядковану державу, де все під контролем, де без відома бюрократії, що називається, навіть муха НЕ пролетить. <...>

Ця штука ... сильніша за <роман> "1984" Орвелла. Не якийсь допотопний орвелівський телеекран, що стежить за глядачем, а апарат, що сканує всю сферу розуму (ноосферу) одночасно. Ось про що мріє керівництво путінської адміністрації, ... Російські вищі чиновники не просто шахраї і злодії. Вони набагато небезпечніші. Це типажі з'їхавших з глузду авантюристів з фільмів про Джеймса Бонда, які мріють про те, щоб контролювати весь світ або, по Вайно, всю ноосферу.... Вся історія з Вайно і його «винаходом» свідчить, що російська бюрократія прагне до тотального контролю над суспільством. Це її, як кажуть психіатри, «надцінна ідея».[31]

  • Британо-американський культуролог та колишній радянський психолог, професор Кембриджського та Джорджтаунського університетів Олександр Етнкінд, оцінює згадуваний у публікаціях Вайно «нуль», як щось на кшалт основного міфу путінської бюрократії та особливого типу фундаменталізму. Зміст книги А.Вайно, А.Кобякова та В.Сараева «Образ победы» Еткінд оцінює таким чином:
Я прочитав книгу нового начальника простору, часу і життя. На відміну від його статті[32], яку я прочитав вчора, над цією книгою попрацювали. В цілому, вона не здається ні графоманією, ні плагіатом (хоча шматки і того і іншого напевно знайдуться). Як в будь-якій замовленій роботі, в ній є частини щирі, написані або продиктовані замовником, і частини більш формальні, зроблені профі. Ось щира і небезпечна частина:[33]
«Бувають такі люди, які в хвилини найбільшої небезпеки і найвищого нервового напруження виглядають напівсонними і млявими. Ця млявість оманлива. Саме в такому стані подібні суб'єкти найбільш готові до завдавання удару в будь-якому напрямку. Вони близькі до положення нуля, з якого завдають найжорсткіших і разючих блискавичних ударів <…> якщо ви в точці нуля, то удар буде коротким, безжальним і, при правильній постановці руки, невідпорним. Взагалі <> все мистецтво ведення бою полягає в здатності бійця завдавати удари, не виходячи з положення нуля. … Це страшні удари і вони убивчо жорстокі. Найлегший, нікчемний такий удар призводить до втрати функціональності і залишає у одержувача важкий незгладимий слід протягом усього подальшого терміну його перебування в просторі-часі. Таких ударів не можна завдавати без необхідності. Необхідність чітко і жорстко регламентована».[34][35]
  • Ігор Яковенко, російський публіцист та політик, колишній депутат Держдуми, гендиректор Національної тиражної служби, секретар спілки журналістів РФ та голова профспілки журналістів:
Антон Вайно... вигадав прилад, за допомогою якого можна керувати майбутнім планети. Мабуть, не тільки нашої планети, але автори винаходу поки що вирішили обмежитися Землею...

...Прилад зветься Нооскоп. Він дозволяє «сканувати ноосферу і біосферу» і таким чином вивчати колективну свідомість людства. ...Ті, хто вигадав Нооскоп - це дизайнери часу - вони будують майбутнє, орієнтуючись по Нооскопу і використовуючи Протокол (Антон Вайно завідував у Путіна відділом протоколу, тому протокол для нього - це сакральна істота і пунктик) як спосіб організації впорядкованого світу на противагу хаосу.

Той, хто знайомиться з «працями» нового глави путінської адміністрації: ...потрапляє в світ збожеволілого письмовода, в якому «еліта», тобто «superклас», який утворюється завдяки «Фарну» - «еманації сонця божественного вогню», керує світом за допомогою протоколів. А Протоколи, в свою чергу створюються з використанням даних про стан ноосфери, які отримані завдяки оцьому самому чарівному приладу - Нооскопу. [36]

Характеристики особи[ред. | ред. код]

  • Валерій Соловей, професор, зав.каф. МДІМВ:
    Це надзвичайно довірена особа російського президента. Причому, він був серед його фаворитів вже як мінімум останні 5 років.[37]
    …Вайно — це фаворит президента, абсолютний фаворит. Він йому повністю довіряє. Він продемонстрував себе з кращого боку як дуже кваліфікований виконавець і дуже хороший якісний менеджер.[38]
  • Андрій Піонтковський, політолог, публіцист:
    Це нова інкарнація Петрика-Гризлова.[39]

Санкції[ред. | ред. код]

Через підтримку російської агресії та порушення територіальної цілісності України під час російсько-української війни перебуває під персональними міжнародними санкціями різних країн.[40]

З 23 лютого 2022 року перебуває під санкціями всіх країн Європейського союзу. З 24 травня 2022 року перебуває під санкціями Великої Британії. З 6 квітня 2022 року перебуває під санкціями Сполучених Штатів Америки.[41] З 28 лютого 2022 року перебуває під санкціями Канади.[42] З 25 лютого 2022 року перебуває під санкціями Швейцарії.[43] З 25 лютого 2022 року перебуває під санкціями Австралії.[44]

Указом президента України Володимира Зеленського від 7 вересня 2022 року перебуває під санкціями України.[45] З 5 квітня 2022 року перебуває під санкціями Нової Зеландії.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Почесна грамота Президента РФ (16.02.2012) — За заслуги в забезпеченні діяльності Уряду Російської Федерації і багаторічну сумлінну працю[46]
  • Подяка Президента РФ (24.11.2005) — За заслуги в підготовці і проведенні урочистих заходів, Присвячених 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років[47].

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Прадід — Генріх Вайно (1889—1965), більшовик-заколотник, після невдалої спроби більшовицького заколоту 1918 в Естонії, втік до Росії
  • Дід — Карл Вайно (нар. 1923), в 1978—1988 рр. перший секретар ЦК Комуністичної партії Естонії. Відомий політикою русифікації Естонії та готовністю до збройного насильства (1988) проти населення країни.
  • Батько — Едуард Карлович Вайно (нар. 1949)[48], старший віце-президент з корпоративного управлінню та зовнішніх зв'язків ВАТ «АвтоВАЗ» (з 2008). В 1981—1985 у радянському торгпредстві в Японії — що за думкою оглядачів на ділі часто бувало «прикриттям» для співробітника КГБ. В 1990—1997 представник «АвтоВАЗ» у США; голова Ділової ради Куба — Росія в Торгово-промисловій палаті РФ.[49]. Почесний громадянин королівства Бутан.
  • дружина — Олена Шуленкова, уродженка міста Люберці
  • син — Олександр Вайно, закінчив МДІМВ.[50]

Власність і доходи[ред. | ред. код]

Згідно з декларацією за 2015 рік заробив 2,1 млн руб.

Нерухомість:

квартири: 111,7 м² і 155,5 м²,
земельні ділянки: 2840 м² і 6058 м²;
2-поверховий будинок 454,2 м2 на Клязьмінському водосховищі в Митищинському р-ні Підмосков'я.
3 машино-місця, автомобіля не має[51]. Має також в Естонії, за свідченнями занедбаний, родинний дім-дачу пл. 70 м².
  • Дружина, Олена Шуленкова за той же період заробила: 10,1 млн руб.
На неї записана нерухомість: квартира 155,5 м², житловий будинок 35,3 м², 1 машиномісце і земельна ділянка 3200 м².
За даними з Росреєстру, раніш пані Шуленкова була власником земельної ділянки загальною площею 3245 м² в елітному селищі Барвиха (котеджне селище «Річкове»), 3-поверхового особняка 770,1 м² і будинку охорони 283,7 м². Можлива вартість тільки однієї земельної ділянки — $ 3 млн, ціна особняка та будинку охорони невідомі.[52]
  • Син — квартира, 155,5 м²

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Отставка Иванова: Что это значит [Архівовано 15 серпня 2016 у Wayback Machine.]. — rus2web
  2. ↑ М. Щипанов: Антон Вайно. Что стоит за кремлевскйо рокировкой. [Архівовано 14 серпня 2016 у Wayback Machine.] — «Московская правда», 13.08.2016
  3. ↑ Віталій Портников: Конь цезаря. Кто такой Антон Вайно [Архівовано 14 серпня 2016 у Wayback Machine.]. — ЛІГА.net
  4. ↑ Біографія на сайті rusportal.net. Архів оригіналу за 8 вересня 2011. Процитовано 12 серпня 2016.
  5. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 22 января 2008 года № 68 «О присвоении классных чинов государственной гражданской службы Российской Федерации федеральным государственным гражданским служащим Аппарата Правительства Российской Федерации»[недоступне посилання з березня 2019]
  6. ↑ Распоряжение Президента Российской Федерации от 26 апреля 2007 года № 194-рп «О первом заместителе руководителя протокола Президента Российской Федерации». Архів оригіналу за 30 вересня 2017. Процитовано 12 серпня 2016.
  7. ↑ Распоряжение Президента Российской Федерации от 8 октября 2007 года № 567-рп «О Вайно А. Э.»[недоступне посилання з березня 2019]
  8. ↑ Распоряжение Правительства Российской Федерации от 8 октября 2007 года № 1378-р «О Вайно А. Э.». Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.
  9. ↑ а б Распоряжение Правительства Российской Федерации от 25 апреля 2008 года № 570-р «О Вайно А. Э.». Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.
  10. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 4 октября 2004 года № 1269 «О присвоении квалификационных разрядов федеральным государственным служащим Администрации Президента Российской Федерации»[недоступне посилання з березня 2019]
  11. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 27 декабря 2011 года № 1690 «О Министре Российской Федерации — Руководителе Аппарата Правительства Российской Федерации»[недоступне посилання з березня 2019]
  12. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 22.05.2012 № 690 «О заместителе Руководителя Администрации Президента Российской Федерации»[недоступне посилання з березня 2019]
  13. ↑ Два человека, которые подтолкнули Путина к войне с Украиной
  14. ↑ Радіо Свобода: «Унижение Сергея Иванова» — програма Олени Риковцевої [Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.].(рос.) 12.08.2016
  15. ↑ Российская гос.библиотека: Электронная библиотека диссертаций. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 13 серпня 2016.
  16. ↑ Антон Анатолійович Кобяков, кандидат біологичних наук (сільське господарство), доктор економінчих наук (гірничодобувна промисловість, державне управління), профессор, за сумісництвом працював на посадах — від головного радника Президента РФ — до заст. начальника Управління АП з зовнішньої політики (2005—2012), керував Канцелярією Президента (2012—2014), радник президента РФ (з 2014). Має чин: дійсний державний радник 1-го класу. (Див.офіц.сайт президента РФ [Архівовано 15 серпня 2016 у Wayback Machine.]) Антон Кобяков в 2005 також захистив докторську дисертацію, тема: ЭФФЕКТИВНОСТЬ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИМ РАЗВИТИЕМ УГЛЕДОБЫВАЮЩЕГО РЕГИОНА. (Таблиця запозичень дисертації А.Кобякова на dissernet [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]). Раніш в Тімірязівській сільгоспкакадемії захистив кандидатську дисертацію на тему: «Оценка влияния некоторых агроруд на биологическую активность системы почва растение».
  17. ↑ Бі-бі-сі: Новый глава администрации Кремля Антон Вайно и таинственный «нооскоп» [Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.]. 13.08.2016
  18. ↑ Бі-бі-сі: Соавтор Вайно: «Ньютон придумал телескоп, мы придумали нооскоп» [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.]. 15.08.2016
  19. ↑ читати в форматі PDF: www.clubvi.ru/news/2014/10/23/saraev//1.pdf
  20. ↑ тамож, стор. 17.
  21. ↑ Йдется про схвально-урочисту промову митрополита Іларіона «Слово про закон і благодать» (1051 р.)
  22. ↑ тамож, стор. 91.
  23. ↑ тамож, стор. 128.
  24. ↑ Крис Ю. М. Сміт. Биология Сенсорных Систем (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 серпня 2016. Процитовано 17 серпня 2016.
  25. ↑ Моррис Клайн. Утрата определенности [Архівовано 25 серпня 2016 у Wayback Machine.]. — Альманах «Мысли об Истине», № 20 2014
  26. ↑ Корпорация гениев: Нооскоп Вайно. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 17 серпня 2016.
  27. ↑ див.: Капитализация будущего[недоступне посилання з червня 2019]. — Вопросы экономики и права. 2012. № 4, с. 42—57.
  28. ↑ Гуськова (Стерликова) Марина Федоровна. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 17 серпня 2016.
  29. ↑ Московський інститут електроніки та математики[ru] — підрозділ національного університету «Высшая школа экономики» (НИУ ВШЭ)
  30. ↑ Мережа липових економістів РДГУ. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 17 серпня 2016.
  31. ↑ Россия в прицеле нооскопа [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]. - Каспаров.ру, 17.08.2016
  32. ↑ Мається на увазі стаття А. Вайно. «Капитализация будущего».
  33. ↑ Что покажет кремлевский нооскоп [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]. - Радіо Свобода
  34. ↑ див. в кн: А.Вайно, А.Кобяков, В.Сараев. «Образ победы», стор. 103
  35. ↑ стор. О.Еткінда на Facebook
  36. ↑ Ігор Яковенко: Управление нооскопом, обучение молитвой и наука superкласса [Архівовано 28 серпня 2016 у Wayback Machine.]. — «Каспаров.ру» 27-08-2016
  37. ↑ В.Соловей: назначение Вайно — крупнейший проигрыш Вячеслава Володина [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]. — «The Insider», 12.08.2016
  38. ↑ Радіо Свобода: «Любимчик Путина» — інтерв'ю в прямому ефірі [Архівовано 15 серпня 2016 у Wayback Machine.]. 12.08.2016
  39. ↑ Інтерв'ю Андрія Піонтковського каналу Sotnik.TV [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.]. — Випуск Sotnik.TV на YouTube від 18.08.2016
  40. ↑ ВАЙНО Антон Едуардович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 17 травня 2023.
  41. ↑ Russia-related Designations and Designations Updates; Issuance of Russia-related General Licenses.
  42. ↑ Government of Canada, Public Works and Government Services Canada (16 березня 2022). Canada Gazette, Part 2, Volume 156, Number 6: Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. gazette.gc.ca. Процитовано 17 травня 2023.
  43. ↑ SECO, Staatssekretariat für Wirtschaft. Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine. www.seco.admin.ch (нім.). Процитовано 17 травня 2023.
  44. ↑ Australia and sanctions. Архів оригіналу за 17 грудня 2022. Процитовано 17 травня 2023.
  45. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №637/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 7 вересня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
  46. ↑ Распоряжение Президента Российской Федерации от 16 февраля 2012 года № 57-рп «О награждении Вайно А. Э. Почётной грамотой Президента Российской Федерации»[недоступне посилання з березня 2019]
  47. ↑ Распоряжение Президента Российской Федерации от 24 ноября 2005 года № 567-рп «О поощрении»[недоступне посилання з березня 2019]
  48. ↑ ВАЙНО Едуард Карлович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 17 травня 2023.
  49. ↑ Антон Эдуардович Вайно. Биография. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 13 серпня 2016.
  50. ↑ Чиновник из близкого круга Чемезова и Золотова возглавил АП. newtimes.ru. Процитовано 17 травня 2023.
  51. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 12 серпня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  52. ↑ Сергей Канев. «И прашел Вайно» — Хроника расследования. [Архівовано 14 серпня 2016 у Wayback Machine.] — «The New Times» № 23-24 (413), 02.07.2016

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вайно_Антон_Едуардович&oldid=41638709