Вагінальна мікрофлора

Мікрофлора піхви, вагінальна мікробіота або вагінальний мікробіом - це сукупність мікроорганізмів, що колонізують піхву. Вони були виявлені німецьким гінекологом Альбертом Дедерляйном^[de] у 1892 році^[1] і є частиною загальної мікрофлори жінки. На його честь і названі бактерії, що мешкають в нормі в піхві — палочками Дедерлейна^[de][2]. Кількість та тип присутніх бактерій мають велике значення для загального стану здоров'я жінки^[3].

Мікрофлора здорової людини відносяться до роду Lactobacillus^[4], такі як L. crispatus, і продукована молочна кислота, як вважають ^[хто?], захищають від зараження патогенними видами^[5].

Основними колонізуючими бактеріями піхви здорової жінки є бактерії роду Lactobacillus (90-95%), найбільш поширеними є L. crispatus, L. iners, L. jensenii та L. gasseri^[6].

Було показано, що лактобактерії пригнічують зростання патогенних мікроорганізмів in vitro, наприклад Bacteroides fragilis, кишкової палички, Gardnerella vaginalis, Mobiluncus spp., гонокока, Peptostreptococcus anaerobius, P. bivocia та стафілококів. Вважається, що це досягається в основному за рахунок дії молочної кислоти^{[7][8][9][10]}.

Крім виробництва молочної кислоти та конкурентного придушення видів, лактобактерії мають й інші механізми антагонізму, що включають виробництво активних форм кисню (протимікробний засіб широкого спектру дії) та бактеріоцинів^[11][12].

Низький рівень pH (кисле середовище) вважається основним механізмом, що контролює склад мікрофлори піхви. Хоча молочна кислота, що виробляється лактобактеріями, сприяє підвищенню кислотності піхви, досі не доведено, що вона є основним джерелом низького pH піхви. При цьому лактобактерії найкраще розвиваються при pH <3,5 ^[13][14][15]. Нормальний рН піхви вважається нижче 4,5 в діапазоні від 3,8 до 4,4^[6].

Виробництво перекису водню (H₂O₂) — добре відомий механізм бактеріального антагонізму^[16], що пригнічує зростання мікроорганізмів за допомогою прямої дії або через людську мієлопероксидазу^[17]. Деякі дослідження показують, що лактобактерії, що продукують перекис водню, інактивують ВІЛ-1, вірус простого герпесу 2 типу (HSV-2), E. coli, трихомонаду вагінальну, Gardnerella vaginalis та Prevotella bivia^[en][18]. Різні види лактобактерій продукують різні рівні активних форм кисню — Відповідно до цього L. iners, що найчастіше асоціюється з порушеною мікрофлорою піхви, є поганим продуцентом H₂O₂^[19]

Піхвові лактобактерії продукують антимікробні пептиди — бактеріоцини — такі як лактоцин 160 і криспазин з інгібуючою активністю в діапазоні від вузького (близькоспоріднені види Lactobacillus) до широкого (різні групи бактерій, включаючи G. vaginalis і P. bivia) та бактеріоцин-подібних речовин з ширшим спектром активності, ніж бактеріоцини (наприклад, термостійкий пептид, що продукується Lactobacillus salivarius subsp. salivarius CRL 1328). Інгібуючі речовини, що продукуються вагінальними Lactobacillus, є основним фактором захисту вагінальної мікробіоти за допомогою органічних кислот, бактеріоцинів та перекису водню. Вони діють синергетично проти зараження патогенами. Не усі Lactobacillus spp. і не всі штами в межах одного виду Lactobacillus виявляють усі 3 механізми. Види Lactobacillus розрізняються у жінок в пременопаузі, наприклад L. crispatus , L. jensenii , L. iners , L. gasseri (і, можливо, L. vaginalis), при оцінці за допомогою методів, залежних від культивування та незалежних від культивування^[19][20].

Здорова нормальна мікробіота піхви, в якій переважають лактобацили, може відрізнятися серед деяких етнічних груп. Непатогенні вагінальні види є частиною нормальної мікробіоти деяких жінок ^[19][21].

Декілька ^{[скільки?]} досліджень показали, що значна частина (7-33%) здорових безсимптомних жінок (особливо темношкірих і латиноамериканських жінок) не має помітної кількості видів Lactobacillus у піхві, і замість цього мають вагінальну мікробіоту, яка складається з інших бактерій, що продукують молочну кислоту, тобто видів з родів Atopobium, Leptotrichia, Leuconostoc, Megasphaera, Pediococcus, Streptococcus и Weissella^[22].

Відмінності у структурі та складі мікробних угруповань можуть лежати в основі добре відомих відмінностей у сприйнятливості жінок цих расових груп до бактеріального вагінозу та різних вагінальних інфекцій, у тому числі захворювання, що передаються статевим шляхом.