В'ячеслав — термін, який має кілька значень. Ця сторінка значень містить посилання на статті про кожне з них. Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.@ пошук посилань саме сюди
В'ячесла́в, Вячесла́в[1][2][3][4] — українське чоловіче ім'я. Походить від д.-рус.Вѧчеславъ[5] (вельмиславний, найславніший). У XIV-XVI ст. серед українців були імена заст.укр.Вѧтславъ[6][7], пол.Wieczlaw, Waczlaw[8][9]. Латинізована форма — Венцеслав (лат.Wenczeslaus). Чесько-словацький аналог — Вацлав. Зменшувальна форма — Славко, Слава. Жіноча форма — В'ячеслава. Найвідомішиий носій — святий В'ячеслав I, князь і покровитель Чехії.
Серед громадян польського походження зустрічаються імена Вацлав, Вінцеслав, Венцеслав. Їх можна зустріти і серед українців у віддалених сільських місцевостях (переважно на Заході України)
В'ячеслав Тихонов (1928—2009) — радянський та російський актор театру та кіно.
В'ячеслав Баранов (1958—2012) — радянський та російський кіноактор, майстер дубляжу та закадрового озвучування, режисер дубляжу.
В'ячеслав Шалевич (1934—2016) — радянський та російський актор театру та кіно, театральний режисер. Народний артист РРФСР (1979). Лауреат Державної премії Російської Федерації (1995).
В'ячеслав Котьоночкін (1927—2000) — радянський режисер-мультиплікатор, художник та художник-мультиплікатор.
В'ячеслав Назарук (1941—2023) — радянський та російський художник-мультиплікатор.
В'ячеслав Володін (нар. 1964) — російський державний та політичний діяч. Голова Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації з 5 жовтня 2016 року.
↑ абІменний покажчик: Вячеслав Володимирович, Вячеслав Гориславич, Вячеслав Прокшинич, Вячеслав Ярославич, Костянтин Вячеславич, Борис Вячеславич, ...
↑ абКиївський літопис, Роки 1149 — 1151. Вячеслав же [Володимирович], це почувши, послав [посла] до Юрія; І Юрій прибув до брата Вячеслава в Пересопницю // Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с.