Білоус Анатолій Анатолійович
| Білоус Анатолій Анатолійович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 21 березня 1979 Кременчук | |
| Смерть | 26 січня 2015 (35 років) Трьохізбенка | |
| Поховання | Кременчук | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014-2015 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Анато́лій Анато́лійович Білоу́с (21 березня 1979, Кременчук, Полтавська область — 26 січня 2015, Трьохізбенка, Луганська область) — сержант Збройних сил України, кулеметник 92-ї окремої механізованої бригади, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив Кременчуцьку ЗОШ № 30, працював водієм на КрАЗі. Строкову службу проходив у 93-й бригаді аеромобільних військ України.
Після демобілізації 10 років працював оператором на Кременчуцькій тютюновій фабриці.
Анатолій був не байдужим до подій в Україні. Прикладом для нього став молодший брат Володимир, який в липні 2014 року повернувся додому після чергової ротації. Тому в зону АТО Анатолій пішов добровольцем.
4 серпня 2014 року Анатолій в складі 92 бригади був направлений до селища Башкирівка Харківської області. У вересні відправився у зону бойових дій кулеметником 92-та окрема механізована бригада.
26 січня 2015-го загинув поблизу села Трьохізбенка під артилерійським обстрілом терористів[1].
Похований 31 січня 2015-го на алеї Героїв АТО в місті Кременчук, Свіштовське кладовище.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
- Рішенням Полтавської обласної ради від 21 жовтня 2015 року нагороджений відзнакою «За вірність народу України» І ступеня (посмертно).
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- 25 липня 2015 року в місті Кременчук на фасаді будинку (вулиця Воїнів-Інтернаціоналістів, 4а), де мешкав Анатолій Білоус, йому відкрито меморіальну дошку[3][4][5].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 26 січня[6][7].
- 20 жовтня 2017 року біля входу до Кременчуцького ліцею інформаційних технологій № 30 Н.М.Шевченко відкрито меморіальну дошку Анатолію Білоусу[8].
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Білоус Анатолій Анатолійович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 23 травня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 23 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Загиблому кременчужанину Анатолію Білоусу відкрили меморіальну дошку. telegraf.in.ua. Архів оригіналу за 26 липня 2015.
- ↑ Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 03.07.2015 № 414 «Про увічнення пам’яті Анатолія Білоуса в м. Кременчуці»
- ↑ Білоус Анатолій Анатолійович солдат - Книга пам′яті загиблих за Україну - Український меморіал. ukraine-memorial.org. Процитовано 23 травня 2023.
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 26 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 26 січня на YouTube - ↑ Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 14.08.2017 № 778 «Про увічнення пам’яті бійців АТО в м. Кременчуці»
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |