Білолипецький Степан Юхимович

Білолипецький (Бєлоліпецький) Степан Юхимович
Народився 1905[1]
село Сукмановка Борисоглібського повіту Тамбовської губернії
Помер травень 1987[1]
Москва, СРСР
Країна  СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Учасник німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання генерал-майор
Партія КПРС
Нагороди Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Червоної ЗіркиОрден Червоної ЗіркиОрден Червоної ЗіркиОрден Червоної ЗіркиМедаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Заслужений працівник НКВС— 1942

Степан Юхимович Білолипецький (Бєлоліпецький) (1905(1905), село Сукмановка Борисоглібського повіту Тамбовської губернії, нині Воронезької області, Російська Федерація — травень 1987, місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч органів держбезпеки, генерал-майор, міністр (народний комісар) внутрішніх справ Чуваської АРСР, начальник УМВС по Курській області. Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань (1941—1950).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині селянина-середняка. У 1916 році закінчив сільську школу. З липня 1916 по 1924 рік працював у господарстві батька в рідному селі. Вчився 2,5 роки в гімназії, у 1920 році закінчив два класи школи 2-го ступеня в селі Сукманівці.

У 1924 році — землекоп на залізничній станції Чертково. У 1925 році — чорнороб у буряковому радгоспі. З 1926 по 1927 рік — лісоруб в Покровському лісництві Орєхово-Зуєвського району. У 1926 році вступив до комсомолу. У 1927 році працював лісорубом в Каширському лісництві.

У 1928—1929 роках — субстрахагент Русановського районного страхового агентства. У травні 1928—1929 роках — секретар осередку ВЛКСМ, з листопада 1929 по 1930 рік — заступник голови сільської ради в Русановському районі. У 1930 — квітні 1931 року — голова сільської ради села Сукмановка; голова сільської ради села Терновка.

У травні 1931 — липні 1932 року — діловод-машиніст Русановського і Терновського районних відділів ДПУ Центрально-Чорноземної області. У липні 1932 — жовтні 1933 року — помічник уповноваженого, уповноважений Грязинського районного відділу ДПУ Центрально-Чорноземної області.

Член ВКП(б) з жовтня 1932 року.

У жовтні 1933 — вересні 1935 року — уповноважений секретно-політичного відділу Уманського оперативного сектора ДПУ—НКВС.

У вересні 1935 — грудні 1937 року — начальник Нижньодєвицького районного відділу НКВС.

У грудні 1937 — липні 1938 року — начальник 6-го відділення 3-го відділу УДБ УНКВС по Воронезькій області.

У липні 1938 — лютому 1939 року — заступник начальника відділення 6-го відділу ГУДБ НКВС СРСР, старший оперативний уповноважений 4-го відділу ГУДБ НКВС СРСР. У лютому 1939 — вересні 1940 року — старший слідчий слідчої частини ГУДБ НКВС СРСР.

24 вересня 1940 — 26 лютого 1941 року — народний комісар внутрішніх справ Чуваської АРСР. 26 лютого — 31 липня 1941 року — народний комісар державної безпеки Чуваської АРСР. 31 липня 1941 — лютий 1948 року — народний комісар (міністр) внутрішніх справ Чуваської АРСР.

13 лютого 1948 — 6 жовтня 1950 року — начальник Управління МВС по Курській області.

У березні — вересні 1951 року — начальник управління Лугового табору МВС СРСР. У жовтні 1951 — січні 1952 року — начальник будівельно-монтажного управління в складі Будівництва № 565 МВС СРСР. У січні 1952 — лютому 1953 року — начальник виправно-трудового табору «ГА».

У березня — 25 листопада 1953 року — старший слідчий слідчої частини з особливо важливих справ МВС СРСР.

29 грудня 1953 року звільнений з МВС СРСР «через службову невідповідність». Позбавлений звання генерал-майора 3 січня 1955 року Постановою РМ СРСР № 9—4сс «як такий, що дискредитував себе за час роботи в органах... і негідний в зв'язку з цим високого звання генерала».

Потім — на пенсії.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в Who led the NKVD