Білогородська волость (Ізяславський повіт)

Білогородська волость — адміністративно-територіальна одиниця Ізяславського повіту Волинської губернії з центром у містечку Білогородка. Наприкінці ХІХ ст. до складу волості увійшли села Кузьминці та Поляхова ліквідованої Поляхівської волості.

Станом на 1886 рік складалася з 8 поселень, 8 сільських громад. Населення — 6960 осіб (3373 чоловічої статі та 3587 — жіночої), 944 дворових господарства^[1].

Поселення волості:

• Білогородка — колишнє власницьке містечко за 20 верст від повітового міста, 2332 особи, 345 дворів; волосне правління, 2 православних церкви, 2 каплиці, костел, 2 єврейських молитовних будинки, школа, 2 трактири, 5 постоялих будинків, гостинний двір, 2 водяних млини, цегельний завод, 2 шкіряних заводи.
• Білижинці — колишнє власницьке село при річці Горинь, 409 осіб, 58 дворів, каплиця, школа, постоялий будинок, водяний млин.
• Бісівочка — колишнє власницьке село, 408 осіб, 51 двір, школа, постоялий будинок.
• Двірець — колишнє власницьке село при річці Горинь, 1112 осіб, 155 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, ярмарок, водяний млин, пивоварний завод.
• Корниця — колишнє власницьке містечко при річці Горинь, 542 особи, 89 дворів, православна церква, синагога, єврейський молитовний будинок, школа, постоялий будинок, 4 ярмарки, водяний млин.
• Покощівка — колишнє власницьке село, 416 осіб, 69 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний млин.
• Синютки — колишнє власницьке село при річці Горинь, 433 особи, 68 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.
• Соснівка — колишнє власницьке село, 573 особи, 109 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.

Джерела[ред. | ред. код]

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

Посилання[ред. | ред. код]

Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Нормативний контроль GKG: /g/11bbxrnw64

п о р Ізяславський повіт Повітове місто Ізяслав Міста та містечка Білогородка • Гриців • Корниця • Лабунь • Славута • Судилків • Шепетівка Волості Антонінська • Барбарівська • Білогородська • Бутовецька • Городищенська • Грицівська • Жуківська • Ізяславська • Лабунська • Мало-Шкарівська • Михнівська • Новоселицька • Новосільська • Поляхівська • Ріпківська • Славутська • Судилківська • Сульжинська • Тернавська • Хоровецька • Хролинська • Чотирбоківська • Шепетівська • Юначківська Основні поселення (від 900 мешканців на 1885 рік) Антоніни • Великий Чернятин • Великі Пузирки • Городище • Двірець • Коськів • Латівка • Ленківці • Миньківці • Михнове • Мокіївці • Нове Село • Польова Волиця • Поляхове • Радошівка • Тернавка • Хоровець • Чотирбоки • Шарлаївка Курсивом виділено волості, ліквідовані наприкінці ХІХ ст.