Білаш Віктор Федорович
| Білаш Віктор Федорович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1893 Осипенко, Новоспасівська волость, Маріупольський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Помер | 24 січня 1938 Харків, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | революціонер |
Білаш Віктор Федорович — начальник штабу армії Махна. (1893-29 січня 1938) — один з керівників махновського руху.
З життєпису[ред. | ред. код]
Народився в с. Новоспасівка (нині с. Осипенко Запорізької області).
1918 на чолі новоспасівського партизанського загону вів боротьбу проти австро-німецьких військ та сил Скоропадського, восени приєднався до повстанців Нестора Махно.
Воював у складі 3-ї бригади 1-ї Задніпровської дивізії Червоної армії та Революційної повстанської армії України (махновців).
В 1919-20 обіймав посаду начальника штабу, командував 2-ю бригадою, був членом Реввійськради повстанської армії.
В липні 1921 покинув Махна, подався із загоном повстанців на Кубань, у вересні 1921 заарештований чекістами. Перебуваючи в харківській в'язниці, у квітні 1922 дав детальні свідчення у справі Нестора Махна, яку розглядав Верховний трибунал при ВУЦВК, Махна було визнано бандитом. За вказівкою і під наглядом чекістів Білаш написав спогади про махновщину. 1923 його звільнено.
У 1920-30-х рр. працював на «Південсталі», інших підприємствах. Водночас був таємним агентом НКВС, написав ще 2 варіанти своїх спогадів. 16 грудня 1937 заарештований, розстріляний 29 січня 1938.
Видав мемуари з назвою «Дороги Нестора Махно».[1]
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Інститут історії України. Білаш Віктор Федорович [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Братські могили захисників Гуляйполя [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
