Бухал Володимир Дмитрович

Бухал Володимир Дмитрович
Народився 1907(1907)
Божедарівка
Помер після 1968
невідомо
Громадянство Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність колгоспник
Знання мов російська
Партія КПРС
Нагороди Герой Соціалістичної Праці Орден Леніна Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Володи́мир Дми́трович Бу́хал (1907 — після 1968) — український працівник сільського господарства, Герой Соціалістичної Праці.

З життєпису[ред. | ред. код]

Народився 1907 року в селі Божедарівка сучасного Криничанського району у родині селян-бідняків, закінчив 2 класи школи. Разом з батьками переїхав до Оренбурзької області.

1930 року серед перших вступив до колгоспу ім. Халтуріна Домбаровського району. Згодом Володимира обрали головою колгоспу.

Під час нацистсько-радянської війни його не взяли на фронт — через слабкий зір. Працював на шахті №4 Домбаровського шахтоуправління десятником з такою самовіддачею, що 1945 року його нагородили медаллю «За доблесну працю».

1945 року повертається до колгоспу, стає бригадиром 2-ї польової бригади, за якою було закріплено близько 2500 га землі, кілька тракторів з спрацьованістю на межі злому, плуг й сівалка. 1947 року колгосп зібрав зернових 19650 центнерів, що в 2,5 рази більше, чим 1940 року. Орали кіньми й биками, вдень й уночі. Його бригада стала передовою в колгоспі. За отримання високих врожаїв пшениці 3 квітня 1948 року Володимир Бухал вдостоєний звання Героя Соціалістичної Праці та нагороджений орденом Леніна. Його бригада 1947 року зібрала врожай пшениці 30,5 центнера з гектара на площі 39 гектарів.

В наступних роках продовжував працювати в колгоспі, від початку 1950-х та до виходу на пенсію в 1968 році — у новоствореному цілинному радгоспі «Польовий» (Домбаровський район), завідував відділенням.

Після виходу на пенсію проживав у місті Орськ, де згодом проживали його діти, внуки та правнуки.

17 листопада 2007 року в селі Польовий запроваджено турнір з вільної боротьби пам'яті Героїв Соціалістичної Праці Куаншипая Аймакова, Володимира Бухала, А. К. Калмухамедова, Олександра Нікольченка.

Джерела[ред. | ред. код]