Броновіце (Люблін)
| Броновіце | ||||
|---|---|---|---|---|
| Основні дані | ||||
| Країна: | Польща | |||
| Місто: | Люблін | |||
| Населення: | 14 908 осіб (30 червня 2016)[1] | |||
| Площа: | 2,51±0,01 км² | |||
| Географічні координати: | 51°14′ пн. ш. 22°35′ сх. д. / 51.233° пн. ш. 22.583° сх. д.Координати: 51°14′ пн. ш. 22°35′ сх. д. / 51.233° пн. ш. 22.583° сх. д. | |||
| Районна влада | ||||
| Вебсторінка: | lublin.eu/rady-dzielnic/dzielnice/bronowice/ | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
| | ||||
 Броновіце у Вікісховищі | ||||
Броновіце — дільниця Любліна у східній частині міста.
Історія[ред. | ред. код]
Броновиці (у 1342 р. «Brunouicze ar.», 1409 «Brunowicze», 1457 «Bronowicze») — село, розташоване на південь від Любліна. У середньовіччі вони належали до повіту і парафії Люблін. У 1342 році Казимир III Великий продав Броновіце старості Любліна [2] . У 1409 році спадкоємцями села були Окаліча з Броновиць, брати Печ і Марцін з Броновиць [3] . У 1457 р. спадкоємицею стала Анна Гочалковна з Броновиць [4] . Через чотири роки люблінський підкоморій встановив межі між Броновицями та селом Татари: від поля за люблінським шпиталем до Чехувки [5] . У 1465 р. спадкоємцями стали Станіслав (Морштин) і його дружина Катажина [6] . У 1470—1480 — 1529 роках село давало люблінському пароху десятину в 4 гривні з фільварку та селянських уділів[7] . У 1504 р. люблінські радники купили Броновіце у синів покійного Станіслав Морштин, міського голови Любліна [8] . У 1530 р. кордони Броновиць з Татарами проходили: від Бистриці та берега ставу, біля лугу, що звався Личковським, до дороги з Дзесятей і Броновіц на Люблін, до кордону з Дзесятами [5] .
У XIX столітті на терені дільниці повстав парк Броновицький, а в XX столітті навпроти нього вибудовано костел св. вул. Михаїл Архангела .
У 1930-х роках Броновіце вважався найнебезпечнішою дільницею Любліна[9] .
Адміністрація[ред. | ред. код]
Межі адміністративних округів Броновіце визначені в статуті округу, прийнятому 19 лютого 2009 року. Межами Броновіце є: з півночі Бистриця — вул. Мєщанська — вул. Мєщанська в бік колії PKP — колії PKP, зі сходу вул. А. Валентиновича та Г. Ордонівного, з півдня вул. Дорога Майданських мучеників, а з заходу Чернеювка[10] .
Броновіце має площу 2,51 км 2[11] . Станом на 30 червня 2018 року в Броновицях зареєстровано 14 осіб для постійного проживання. 683 особи[12] .
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://bip.lublin.eu/bip/um/index.php?t=210&id=268480
- ↑ а б Kodeks dyplomatyczny Małopolski, wyd. F. Piekosiński, t. I-IV, Kraków 1876-1905; t. V - materiały w Zakładzie Dokumentacji Instytutu Historii PAN VI Krakowie. strona
- ↑ а б Teki Archiwalne VII. Warszawa 1961, Najstarsze zapiski ziemskie lubelskie z r. 1409, wyd. L. Białkowski.
- ↑ а б Acta Officialia w Archiwum Diecezjalnym w Lublinie. (T. I w czasie okupacji zaginął. Nieliczne zapiski z niego opublikował S. Wojciechowski, O zaginionej księdze oficjała lubelskiego z XV W., Dodatek do Biuletynu Biblioteki Uniwersytetu M. Curie-Skłodowskiej w Lublinie X, nr 2. 1962. Cytowane przy t. I strony odnoszą się do powyższej publikacji) .
- ↑ а б в J. Riabinin, Materiały do historii miasta Lublina, Lublin 1938.
- ↑ а б Księgi Ziemskie Lubelskie w Archiwum Państwowym w Lublinie.
- ↑ Długosz, Liber Relaxationum t. II, s. 538, Liber Relaxationum, s. 429
- ↑ а б Matricularum Regni Poloniae Summaria, t. I-IV, wyd. T. Wierzbowski, Warszawa 1905-1915. (Wykorzystano do r. 1530).
- ↑ Łobuzeria na Bronowicach. Głos Lubelski. 1 березня 1931.
- ↑ Bronowice
- ↑ Projekt uchwały Rady Miasta w sprawie podziału obszaru miasta Lublin na sektory w celu zorganizowania odbierania odpadów komunalnych od właścicieli nieruchomości, 27 серпня 2012, архів оригіналу за 25 жовтня 2016, процитовано 6 вересня 2023
- ↑ Mieszkańcy wg dzielnic. Stan na dzień 30.06.2018 r. (PDF). BIP Urząd Miasta Lublin.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікіцитати містять висловлювання від або про: Bronowice |