Британська флотилія підводних човнів на Балтійському морі

Британська флотилія підводних човнів на Балтійському морі
British submarine flotilla in the Baltic
Британський підводний човен E18 виходить в останній похід з Ревеля. 25 травня 1916
На службі 1914 — 1918
Країна Велика Британія Велика Британія
Належність Королівський ВМФ Великої Британії/ Російський імператорський флот
Гарнізон/Штаб Ревель
Війни/битви Війна на морі
* Битва на Балтійському морі
Командування
Визначні
командувачі		 Френсіс Кромі
Медіафайли на Вікісховищі

Британська флотилія підводних човнів на Балтійському морі (англ. British submarine flotilla in the Baltic) — флотилія підводних човнів Королівського ВМФ Великої Британії, що діяла в Балтійському морі протягом трьох років під час Першої світової війни. Флотилія входила на підставі союзних домовленостей між Британською та Російською імперіями до складу Балтійського флоту Росії, і нараховувала до одинадцяти британських підводних човнів. Головним завданням флотилії було не допустити ввезення залізної руди зі Швеції до імперської Німеччини. Успішні дії човнів флотилії також змусили німецький флот на Балтиці триматися на своїх базах і позбавив німецький Флот відкритого моря можливостей використовувати акваторію моря як відносно вільний для тренувань полігон. Флотилія базувалася в Ревелі (Таллінн), і більшу частину її очолював капітан Френсіс Кромі.

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Битва на Балтійському морі (1914—1918)

Восени 1914 року Британське адміралтейство за згодою з російським урядом направило до Балтійського моря групу своїх підводних човнів, головним завданням яких була боротьба з постачанням шведської залізної руди Німеччині. У жовтні 1914 року від берегів Англії вийшла перша партія з трьох човнів типу «E»: E1 (лейтенант-командер Ноель Лоренс), E9 (лейтенант-командер Макс Гортон) і E11 (лейтенант-командер Мартін Несміт), які здійснили перехід через небезпечні протоки Скагеррак, Каттегат і вузькі, мілкі Данські протоки[Прим. 1][1][2]. Лоренс і Гортон зуміли прорватися до Балтійського моря, втім човен Несміта наштовхнувся на щільні патрулі і, уникнувши спроби тарану і бомбардування, був змушений повернути назад. Вже 17 жовтня E1 Лоренса атакував старий німецький бронепалубний крейсер «Вікторія Луїзе», але торпеда, занурена занадто глибоко, пройшла повз корабель[3].

На момент формування британська флотилія складалася з шести підводних човнів типу «Е» і п'яти підводних човнів типу «С». Менші за розміром підводні човни типу «C» досягли Балтійського моря, пройшовши через Біле море, далі через північні річки, в акваторію Балтики; більші за водотоннажністю підводні човни типу «Е» зуміли увійти в німецькі протоки, пройшовши непоміченими противником через вузьку та мілку Данську протоку.

За час ведення бойових дій у морі, два підводні човни загинули, сівши на мілину, а один зник безвісти, ймовірніше за все, британський човен затонув, підірвавшись на морській міні.

У 1918 році німецька окупація Таллінна і Берестейський мирний договір змусили флотилію передислокуватися до Гельсінкі під захист Фінської Соціалістичної Робітничої Республіки. Втручання Німеччини в Громадянську війну у Фінляндії та висадка 10-тисячної німецької Балтійської дивізії в Ханко змусили екіпаж затопити вісім підводних човнів, що залишилися на той час, і три допоміжні кораблі, «Цицерон», «Емілія» та «Обсидіан», за межами гавані Гельсінкі.

Подібна доля спіткала й російський підводний флот Балтики. Під час Льодового походу Балтійського флоту чотири російські підводні човни типу «АГ» залишилися без підтримки в Ханко. Прибуття німецьких військ під командуванням Рюдігера фон дер Гольца 3 квітня змусило росіян поспішно затопити підводні човни, включаючи AG 12 і AG 16, у гавані Ханко.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
  1. ↑ Загалом з 1914 до 1919 року Британська флотилія мала на Балтійському морі 11 ПЧ: шість типу типу «E» (E1, E8, E9, E11, E18 і E19) та п'ять типу «C» (C26, C27, C32, C26 і C35).
Джерела
  1. ↑ Halpern, 1995, с. 206.
  2. ↑ EASTERN FRONT and BALTIC SEA, 1914-18. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 23 квітня 2022.
  3. ↑ Compton-Hall, Richard (2004). Submarines at War 1914—1918. Penzance: Periscope Publishing. ISBN 1904381219. pp. 137—138

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Британська флотилія підводних човнів на Балтійському морі
  • Halpern, Paul G. (1995). A Naval History of World War 1. Routledge. p. 206. ISBN 1-85728-498-4.
  • Michael Wilson, Baltic Assignment, British submarines in Russia 1914—1919, Butler & Tanner ltd, London 1985
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Британська_флотилія_підводних_човнів_на_Балтійському_морі&oldid=41045260