Британська Східна Африка

англ. East Africa Protectorate
Британська Східна Африка
Протекторат  Британська імперія
1895 – 1920 Британська Кенія

Прапор Британської Східної Африки

Прапор Британської Східної Африки

Гімн
Боже, бережи королеву
Британської Східної Африки: історичні кордони на карті
Британської Східної Африки: історичні кордони на карті
Мапа Британської Східної Африки (1909)
Столиця Момбаса (1895—1905)
Найробі (1905—1920)
Мови англійська (офіційна)
суахілі, Кікуйю, Камба, Долуо, Гусії, Меру
Релігії Християнство, Іслам, Індуїзм, Африканські традиційні релігії
Форма правління Конституційна монархія
Монарх
 - 1895—1901 Вікторія
 - 1910—1920 Георг V
Комісар, губернатор
 - 1895—1897 Arthur Henry Hardinge[en]
 - 1919—1920 Sir Edward Northey[en]
Історія
 - Засновано 1 липня 1895
 - Ліквідовано 23 липня 1920
Площа
 - 1904[1] 696 447 км2
Населення
 - 1904[1] 4 000 000 осіб
     Густота 5,7 осіб/км² 
Валюта Індійська рупія, Східноафриканська рупія
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Британська Східна Африка

Британська Східна Африка, Протекторат Східна Африка (англ. East Africa Protectorate) — колишня британська колонія, край навколо Великих Африканських озер займав приблизно той самий терен що й сьогоденна Кенія (приблизно 639,2 тис. км²) від Індійського океану вглиб континенту до Уганди і Великої рифтової долини. Була під контролем Великої Британії з кінця 19-го століття; спочатку як зона британських інтересів, пізніше протекторат і у 1920 році, перетворена на колонію Кенія[2]

Історія[ред. | ред. код]

Європейські місіонери почали проникати в землі між Момбасою і Кіліманджаро з 1840-х роках. На Берлінській конференції 1885 рокубуло досягнута угода про те, що британська сфера впливу в Східній Африці буде простягатися від річки Джуба до Німецької Східної Африки. Формально ця територія належала султанату Занзібар, і Велика Британія в 1888 році отримала прибережну смугу в оренду від султана, а для її розвитку була створена Імперська Британська Східно-Африканська компанія. Але в 1894 році компанія збанкрутувала, і британський уряд оголосив територію протекторатом з адміністрацією в Момбасі, а управляти територією став Форин-офіс.

У 1895 році було розпочато будівництво залізниці від Момбаси до Кісуму, яке було закінчено в 1901 році — це стало початком угандійської залізниці.

У 1902 році адміністрування території було знову передано міністерству у справах колоній, а підконтрольна адміністрації територія була розширена вглиб континенту, включивши територію сучасної Уганди. Був створений Східно-Африканський синдикат (підрозділ Південно-Африканської компанії), що отримав 500 квадратних миль землі для організації переселення сюди білих поселенців. У 1905 році органи адміністрації переїхали з Момбаси до Найробі. Приїзд переселенців викликав тертя з місцевим африканським населенням.

У роки Першої світової війни район угандійський залізниці став зоною боїв з військами Німецької Східної Африки. Після війни поселенці і африканці стали вимагати самоврядування, в результаті в 1920 році Кенія стала коронною колонією.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Census of the British empire. 1901. Openlibrary.org. 1906. с. 178. Процитовано 26 грудня 2013.
  2. British East Africa Company. Архів оригіналу за 20 грудня 2014. Процитовано 6 грудня 2014.

Джерела[ред. | ред. код]